|
Сторінка 7 7. Безнадійність.
8. Помилкова інтерпретація дійсності.
9. Прямі або опесередковані заяви про намір здійснити суїцид.
10. Наявність суїцидних дій у минулому.
11. Вирішення справ, складання заповіту; роздавання і дарування свого майна.
12. Наявність галюцинацій.
13. Заяви про безнадійність і безперспективність відносно покращання умов свого життя.
14. Саморуйнівна поведінка (зловживання алкоголем, наркотиками, захоплення азартними іграми).
Практичні поради Алгоритм дії медичної сестри Ризик суїциду значно збільшується, коли хворий поставив перед собою конкретну мету і, особливо, коли в нього були знараддя і засоби для здійснення самогубства. Потрібно поставити йому ряд прямих запитань: “Чи були у вас думки про самогубство? Якщо так, то що саме Ви планували зробити? Чи були у вас знаряддя і засоби для його здійснення?”.
Безпека хворого є пріоритетом у справі сестринського догляду. Забезпечте йому безпечні умови. Заховайте всі потенційно небезпечні для нього речі (гострі й скляні предмети, шнури, ремені тощо).
У хворого з’являється впевненість і надійність, коли він відчуває, що до нього ставляться, як до людини, що йому приділяє увагу шанована ним особа.
Проводьте максимум часу з хворим, якнайбільше з ним розмовляйте.
Обговорення суїцидних переживань із людиною, яка викликає довіру, приносить хворому значне полегшення. Обговорюйте з ним його переживання, намагайтесь довести неадекватність його намірів.
Депресія і суїцидальні форми поведінки є маскою гніву, поверненою на себе.
Якщо цей гнів виразити словесно або переключити свою психічну енергію на іншу діяльність, можна буде полегшити переживання, незважаючи на супровідний дискомфорт. Дайте можливість хворому словесно виразити своє незадовлення.
Фізична діяльність знімає приховане нервово-психічне напруження. Стимулюйте фізичну активність хворого (біг “підтюпцем”, боксерський бій з грушею тощо).
Наявність конкретного плану само- і взаємодопомоги під час кризи допомагає попередити суїцидну спробу. Дайте хворому і його родичам телефон “Довір’я” служби психологічної допомоги.
ДІАГНОЗ – ВИСОКИЙ РИЗИК САМОПОШКОДЖЕНЬ
Визначення: стан, при якому індивід має підвищений ризик нанести собі несмертельну травму.
Фактори, пов’язані з етіологією, і фактори ризику: 1. Анамнестичні відомості про форми поведінки з пошкодженням тіла (кусання, дряпання, удари головою, висмикування волосся).
2. Депресивні стани.
3. Переживання дереалізації.
4. Демонстративна поведінка з метою маніпулювання іншими людьми.
5. Низька самооцінка.
6. Невирішена реакція горя.
7. Напади лютості.
8. Підвищений рівень тривоги.
9. Повторні настирливі скарги, вимоги і прохання.
10. Підвищена рухова активність, збудження, подразливість, неспокій.
11. Дії з нанесенням собі фізичних пошкоджень (різаних ран, опіків, передозування ліків тощо).
Практичні поради Алгоритм дії медичної сестри Самопошкодження потрібно попереджувати. Пильно слідкуйте за хворими.
Для захисту голови від ударів використовуйте шлем, для запобігання висмикуванню волосся – шапочку і рукавички.
Ігнорування дезадаптивним способом поведінки здебільшого зменшує частоту його використання. При самопошкодженні обробіть рану. Не висловлюйте співчуття і не приділяйте надмірної додаткової уваги.
Безпека хворого є пріоритетом у справі сестринського догляду. Заховайте всі небезпечні предмети. При необхідності застосовуйте тимчасову м’яку фіксацію хворих.
Фізичні вправи є безпечним і ефективним способом послаблення відчуття внутрішнього напруження. Ширше застосовуйте щодо хворого працетерапію. Дайте йому можливість розрядитись, виконуючи фізичні вправи (біг підтюпцем, заняття з боксерською грушею тощо).
Демонстрація хворому доказів контролю за ситуацією зменшує ризик деструктивної поведінки. Забезпечте достатню кількість персоналу, щоб при необхідності показати йому силу.
Адекватне застосування психотропних препаратів проявляє заспокійливу дію на хворого і зменшує ризик деструктивної поведінки. Точно виконуйте призначення лікаря-куратора.
|
Сайт
