|
Сторінка 1
Сучасна концепція сестринського діагнозу.
Часи, коли роль медичної сестри обмежувалась лише доглядом за хворими і механічним виконанням призначень лікаря, відійшли в минуле. Колись ін’єкції, внутрішньовенні переливання чи катетеризацію сечового міхура виконували лише лікарі, а зараз – медсестри. Роль медичної сестри в лікувальному процесі неухильно зростає. Згідно із сучасними вимогами, діяльність медичних сестер визначається як науково обгрунтований комплекс заходів, спрямованих на підтримку і покращання фізичного, психічного та соціального статусу хворого, який надається середнім медперсоналом у межах виконання своїх функціональних обов’язків. Одним із важливих компонентів осмисленої й ефективної діяльності медичної сестри є встановлення так званого сестринського діагнозу.
Сестринський діагноз не є спрощеним варіантом клінічного діагнозу. Клінічний діагноз відображає нозологію, основний синдром, тип перебігу хвороби і стадію патологічного процесу з оцінюванням функціональних можливостей хворого. Здебільшого він спрямований на зовнішні, об’єктивні прояви захворювання й обгрунтовує в основному медичний вплив на етіологію, патогенез і клінічні прояви хвороби.
А основою сестринського діагнозу є осмислене оцінювання психічного і фізичного стану хворого, який медична сестра визначає як “реакції людини на реальні або можливі проблеми, пов’язані із здоров’ям” (визначення Американської асоціації медичних сестер – NАNDА). Він в основному відображає внутрішню картину і наслідки хвороби. Якщо клінічний діагноз спрямовує зусилля медиків на етіопатогенетичне лікування хвороби, то сестринський діагноз обгрунтовує особливості догляду за конкретним хворим і корекцію його психічного та фізичного станів.
Сестринський діагноз знайшов своє відображення в Стандартах практичної діяльності NАNDА. Вони обгрунтовують єдину загальну основу для оцінювання практичної діяльності медичних сестер і містять визначення прав людини, яка отримує сестринську допомогу. Сестринський діагноз дає підстави для застосування обгрунтованих методів впливу на фізичний, психічний і соціальний стан хворого, а також для призначення методів цілеспрямованого лікування, в тому числі медикаментозного, за які медична сестра несе відповідальність. У межах сестринського діагнозу медсестра враховує не стільки те, що відрізняє пацієнта від здорової людини, скільки те, що ускладнює і порушує життя хворого та людей, які його оточують.
Встановлення сестринського діагнозу вже існує в повсякденній практиці медичної служби в розвинутих країнах, а обгрунтування його є важливою частиною тестів для дипломного екзамену медсестер. Сучасні стандарти підготовки медичних сестер на світовому рівні ставлять завдання – ввести практикування сест ринського діагнозу й у психіатричній службі нашої країни. Особливо це потрібно для діагностики невідкладних та небезпечних станів і надання кваліфікованої допомоги при них (у тому числі й долікарської). Тому є нагальна потреба довести навчальні програми і базові підручники до необхідного рівня, щоб вони відповідали загальним вимогам і правилам роботи. У США затверджено до користування 109 сестринських діагнозів, більшість яких стосується медсестринства в психіатрії.
Ось перелік сестринських діагнозів, прийнятих Північноамериканською діагностичною асоціацією медичних сестер (NANDA) на 10-й конференції в 1992 р., які безпосередньо застосовують у психіатрії і наркології: Адаптація порушена.
Безнадійність.
Безсилля.
Біль.
Біль хронічний.
Втома.
Дефіцит знань, що залежить від психічного стану хворого.
Дотримання схеми лікування не ефективне.
Затримка сечі.
Турботи батьків змінені.
Заперечення не ефективне.
Запор (звичайний уявний або зумовлений патологією товстого кишечника).
Захист змінений.
Зміна сприйняття: зорового, слухового, кінестетичного, смакового, тактильного, нюхового.
Індивідуальна психофізіологічна адаптація не ефективна.
Ковтання порушене.
Складність проведення вибору.
|
Сайт
