Медсестринська діагностика і допомога

Сторінка 25

Психофармакотерапiя дає ефект через декiлька днiв, iнодi навiть годин, тоді як при iнсулiнотерапiї він настає через 15-30 днiв (при перших коматозних чи субкоматозних станах).

Недолiки психофармакотерапiї: резистентнiсть хворих, недостатні глибина i тривалiсть ремiсiй, часті рецидиви, збiльшення кількості хворих із залишковою психопатологiчною симптоматикою. Iнсулiнокоматозна терапiя має сильний вплив на симптоматику вiдносно глибоких рiвнів ураження навiть тоді, коли психофармакотерапiя виявилась малоефективною. Вона призводить до глибоких i стiйких (до кiлькох рокiв) ремiсiй, не потребуючи пiдтримувального лiкування.

Показання до iнсулiнокоматозної терапiї: гострi стани шизоафективної структури; початок хвороби в молодому вiцi; мала ефективнiсть психофармакотерапiї; резистентнiсть до психофармакотерапiї; частi рецидиви захворювання.

Протипоказання: органiчне ураження головного мозку; гострi та хронiчнi захворювання внутрiшнiх органiв, якi призводять до де- чи субкомпенсацiї їх функцiй (особливо пiдшлункової залози); судомний синдром.

Вiдноснi протипоказання: хронiчнi захворювання внутрiшнiх органiв у стадiї ремiсiй; погано вираженi поверхневi вени.

Згiдно з дiючим законодавством, iнсулiнокоматозну терапiю, як i iншi методи шокового лiкування, проводять за згодою хворого (або його близьких, якщо психiчний стан пацієнта не дозволяє йому прийняти рiшення самостiйно) i пiсля висновку ЛКК. Поряд iз загальносоматичним обстеженням обов’язково проводять ЕКГ, консультацію терапевта, визначають цукрову криву.

Традицiйний спосiб iнсулiнокоматозної терапiї Методика М.Я. Серейського, Н.Н. Зак (1949): починають з 2-4 ОД інсуліну, збільшують дозу по 2-4 одиницi 1 раз на 2-3 днi.

Методика А.Е. Личко (1975): починають із 4 одиниць, щодня пiдвищують на 8 одиниць, наближаючись до дози, що викликає кому.

Курс лiкування – 20-30 ком. Закiнчують курс лiкування поступовим зменшенням дози впродовж 2-3 днiв.

Клiнiчна картина гiпоглiкемiї: 1 стадiя – сомнолентностi й вегетативних синдромiв. Настає через 30-50 хв.

Виникають гiперемiя шкiрних покривiв, потовидiлення, вiдчуття голоду i спраги, серцебиття, неприємнi вiдчуття в дiлянцi серця, пiдвищення АТ на 10-15 мм рт.ст., прискорення пульсу. Тривалiсть – вiд 40 хв до 1 год.

2 стадiя – оглушення.

Зменшується, а потiм i зникає пiтливiсть, настає сон, хворi, прокинувшись, погано орiєнтуються, мова дизартрична, можуть бути судомнi посмикування м’язiв при зниженому м’язовому тонусі, загострення психопатологiчної симптоматики, поява тривоги, страху, збудження. Систолiчний тиск підвищується з тенденцiєю до зниження дiастолiчного. Тривалiсть – вiд 40 хв до 1,5 год.

3 стадiя – сопор.

В’ялi реакцiї хворого лише на тривалий i сильний подразник. Спонтаннi некоординованi рухи: смоктальнi, жувальнi, хапальнi. Можливi епiлептиформнi напади та збудження. АТ – 180-200 / 60-70 м рт.ст. Тахiкардiя до 120 уд. за 1 хв.

4 стадiя – власне кома. Розвивається через 3,5-4 год пiсля підшкірного введення iнсулiну.

Повна втрата свiдомостi й вiдсутня реакцiя на звуковi подразники, вiдсутнiй умовний рефлекс клiпання, в’яла або вiдсутня реакцiя зiниць на свiтло. Цей стан вiдповiдає 2 стадiї коми за Боголєповим. Поглиблення даного стану не доцiльне.

Пiсля купiрування коми часто виникає стан ейфорiї.

Побiчнi ефекти та ускладнення: 1. Психомоторне збудження.

2. Повторнi гiпоглiкемiї.

3. Затяжнi коми.

4. Судомнi посмикування.

5. Епiлептиформнi напади, статус.

6. Флебiти.

Частi повторнi гiпоглiкемiї, коми, якi важко купiруються, повторнi судомнi напади чи епiстатус є протипоказанням для продовження iнсулiнокоматозної терапiї.

Атропiнокоматозна терапiя. Питання про клiнiчнi показання до атропiнокоматозної терапiї та ефективнiсть атропiнової коми донині є спiрним i до кiнця не розв’язаним. Можливо, це пов’зано з технiчною складнiстю методу, необхiднiстю невiдступного лiкарського контролю за вираженими соматичними і неврологiчними розладами в клiнiчнiй картинi атропiнової коми.