Медсестринська діагностика і допомога

Сторінка 38

Пiсля нападу може розвинутись своєрiдний стан порушеної свiдомостi з агресивнiстю та злобою. У таких випадках хворого необхiдно тимчасово перевести в наглядову палату.

Великої уваги потребує поведiнка хворих на прогулянцi. Необхiдно стежити, щоб хворi не пiдбирали цвяхи, шматочки скла, камiння тощо. Зрозумiло, що територiю майданчика для прогулянок необхідно старанно прибрати.

Побачитися з родичами чи знайомими дозволяють тим хворим, якi знаходяться на режимах «В» та «Г». Що стосується iнших хворих, то на побаченнях присутній санiтар, щоб попередити можливе прохання їх про передачу недозволених речей. Усі передачі обов’язково перевіряють. Забороняють приносити зiпсованi продукти та недозволенi речi.

Важливим обов’язком чергової медсестри є ведення журналу нагляду за хворими. У ньому подається перелік хворих, якi знаходяться на посиленому психiатричному наглядi (режим «А»), описується їх поведiнка та поведiнка тих хворих, стан яких погіршився. До журналу заносяться випадки вiдмови вiд їжi, чвар мiж хворими, випадки агресiї хворих, нападів збудження із точним описом їх характеру, висловлювання i прохання окремих хворих.

Здаючи чергування, медсестра доводить до вiдома лiкарiв i наступної змiни всi подiї i потреби вiддiлення, а нова змiна медперсоналу приймає кожного хворого персонально. Особливу увагу при передачі зміни приділяють хворим, поведінка яких змінилася в гірший бік або з’явилася підозра на можливі непрогнозовані дії пацієнтів.

Госпіталізм. Роль медичної сестри в попередженні й подоланні госпіталізму серед психічнохворих Характерним станом для пацієнтів, які тривалий час лікуються в психіатричних лікарнях, є послаблення або повна втрата суспільних зв’язків, анергія (суттєве зниження енергетичного потенціалу), ангедонія (неможливість переживати приємні та духовні відчуття), моторна загальмованість, бідність мови (словесна і тональна), а також дефіцит уваги. Вираження вищеперерахованих негативних проявів може сягати значного ступеня і призводити до розвитку у хворого повної соціальної дезадаптації, внаслідок чого він не здатний себе обслужити і змушений постійно перебувати в лікарні. Ці симптоми можуть розвинутись внаслідок прогресування шизофренії, органічного ураження головного мозку і негативної дії психофармакотерапії.

Проте не лише вищезгадані фактори призводять до розвитку і прогресування дефіцитарної симптоматики. Велика роль у розвитку вищеописаного стану належить так званому госпіталізму. В основі госпіталізму лежить “розтренування” функціональних систем організму, які відповідають за можливість самообслуговування і підтримку на належному рівні соціальних зв’язків.

Госпіталізм найчастіше розвивається в людей похилого віку, які втратили зв’язок із сім’ями. Після виписування з лікарні їм немає куди повернутись або сімейні обставини є несприятливими. Тривала госпіталізація може призвести до соціальної дезадаптації. Людина втрачає навички ділового й емпатичного спілкування, різко знижується здатність до самообслуговування. Пролікований хворий боїться самотності, втрати того мінімуму контактів, які є в лікарні (з лікарями, медсестрами й іншими хворими). Госпіталізм є одним із факторів підвищення рівня суїцидності. Дезадаптовані хворі після виписування з лікарні нерідко роблять спроби самогубства.

Головним чинником госпіталізму є взаємодія трьох груп факторів: панування в суспільстві страху перед психічнохворими, а також свідома і підсвідома переконаність у тому, що їх потрібно ізольовувати; особливості внутрішньолікарняного режиму і стилю життя психічнохворих із надто низьким рівнем природної стимуляції до самореалізації і збереження особистості; негативні прояви психічної деформації медичних працівників, які працюють у психіатричних лікарнях.

Перший чинник є основним. Традиційно в суспільстві панує явний і підсвідомий страх перед психічнохворими та їх незрозумілою для людей, дивною, а часом і небезпечною поведінкою. Психічне захворювання сприймається, як “знак прокляття”, навіть до членів сім’ї хворого більшість ставляться з недовірою. Основною функцією психіатричних лікарень суспільство вважає ізоляцію “божевільних”.