Медсестринська діагностика і допомога

Сторінка 35

Кожний хворий потребує iндивiдуального пiдходу. Потрiбно враховувати його вiк, культурний рiвень, характер хвороби, переживань, тяжкiсть стану. Але iндивiдуальний пiдхiд не повинен перетворюватися на простий розподiл хворих на приємних i неприємних.

Випадки нападу на медичний персонал трапляються дуже рiдко. Проте розумна обережнiсть i постiйна пильнiсть потрiбнi, коли доводиться мати справу iз збудженими хворими або з новоприбулими, хвороба i характер поведiнки яких ще не вiдомi.

Приблизний перелiк обов’язкiв старшої, процедурної та чергової медсестер наведено нижче.

Хворi, якi, здавалось би, позбавленi розуму, дуже реагують на доброзичливе ставлення до них. Авторитет медпрацiвника залежить не тiльки вiд професiйних, а й від загальнолюдських якостей.

Медперсонал повинен умiти помiчати навiть найменшi змiни в психiчному станi хворих, вчасно попереджувати психомотрне збудження, розвиток дисфорiї, посилення депресiї шляхом заспокiйливої чи пiдбадьорливої бесiди.Про змiну стану хворого необхiдно негайно доповiсти лiкарю-куратору або черговому лiкарю.

Етико-моральний кодекс медичної сестри.

“Уже сама назва “медична сестра” (ранiше казали “сестра милосердя”), – вважав професор С.С. Вайль, – говорить про те, що хворий чекає власне сестринського ставлення до себе. Медсестра спiлкується з ним частiше, i тип її поведiнки вiдчувається хворим безпосередньо. Хоч умови роботи сестер важкi, багато з них самовiддано оточують хворого теплом i турботою, акуратно виконують усi призначення, стараються полегшити страждання”.

Обов’язок – це основа моральних принципiв поведiнки, що формуються як усвiдомлення людиною своїх обов’язкiв перед iншими людьми та суспiльством.

Обов’язок, з одного боку, передбачає формальне виконання медичними працiвниками своїх професiйних і функцiональних обов’язкiв, а з iншого, що особливо важливо, – пiдпорядкування у своїй дiяльностi особистих iнтересiв iнтересам громадськосуспiльним.

Поняття “обов’язок” стосовно медичної професiї вбирає в себе майже всi елементи лiкарської етики: вiд чесностi й скромностi в повсякденнiй роботi до проявiв високої мужностi й готовностi принести себе в жертву для порятунку життя iнших у надзвичайних обставинах.

У вiтчизнянiй медицинi дiяльнiсть медичного працiвника трактували як обов’язок, як справу життя, в нiй постiйно був присутнiй елемент самопожертви.

Слово “обов’язок” часто ставлять поруч iз словом “честь”. Вiдомi слова знаменитого голландського анатома Н.В. Тульпiуса: “Світячи іншим – згораю сам”, – як нiякi iншi, вiдображають суть категорiй обов’язку, совiстi та честi в медичнiй професiї.

Слiд вiдродити втраченi значною мiрою славу та повагу до милосердя. Медсестра і санiтарка повинні бути найлюдинолюбнiшим видом професiйної дiяльностi, де панують i перемагають такі людськi якостi, як терпiння, доброта, нiжнiсть, душевнiсть, яких так не вистачає сучаснiй медицинi.

Ввiчливiсть i увага стосовно хворого – це не тiльки правила етикету. Для медика це необхiднi риси професiйної поведiнки. Неввiчливе ставлення до хворого, а також i панiбратське звертання до нього на “ти”, травмують психiку, негативно впливають на перебіг хвороби. Неувага до хворого може призвести до ще бiльш тяжких наслiдкiв.

Для медичної сестри не досить бути тiльки хорошою, доброю, ввiчливою людиною. Вона повинна володiти досить розвинутим iнтелектом, глибоко розумiти стан хворого i надавати йому квалiфiковану допомогу.

На цей аспект у дiяльностi медсестри, а також на вищевказані людські якості, звертали увагу багато вчених-медикiв. Сучасний розвиток охорони здоров’я висуває до середнього медпрацiвника бiльш високi вимоги, особливо до його психологiчних якостей.

Тому медсестра, займаючись самовихованням, повинна орiєнтуватися на модель особистостi сучасного спецiалiста-медика (так звану професiограму), в якiй узагальнено не тiльки необхiднi знання, вмiння i навички, але i професiйно важливi особистiснi властивостi й психологiчнi якостi.

Звичайно, особистiсть кожної медсестри iндивiдуальна, i все ж можна виділити риси, характернi для всiх кращих медичних сестер, зокрема моральнi (спiвчуття, доброзичливiсть, чеснiсть, працьовитiсть, самовiдданiсть, терпiння, ввiчливiсть, увага, ласкавiсть, оптимiзм, мужнiсть, рiшучiсть, скромнiсть, принциповiсть, відчуття власної гiдностi), естетичнi (акуратнiсть, охайнiсть, потяг до святковостi, непримиреннiсть до “сiростi”), iнтелектуальнi (ерудованiсть, спостережливiсть, логiчнiсть, прагнення проникнути в суть явищ, добре володiти мовою).