Медсестринська діагностика і допомога

Сторінка 26

Основним показанням на сьогоднiшнiй день є резистентнi галюцинаторнопараноїднi стани, особливо при синдромi вербального галюцинозу.

Протипоказання: хвороби серцево-судинної системи, туберкульоз легень, патологiя печiнки, глаукома.

Проба на чутливiсть до атропiну: внутрішньом’язово 0,5 мл 0,1 % розчину сульфату атропiну. Виражена сухiсть у ротi, тахiкардiя, вiдчуття сп’янiння вказують на пiдвищену чутливiсть до атропiну. В такому випадку лiкування починають з мiнiмальних доз.

У перший день вводять 80-100 мг атропiну підшкірно. Через 2-3 сеанси поступово збiльшують дозу на 25-50 мг до того моменту, коли упродовж 40-50 хв пiсля введення атропiну розвивається коматозний стан.

Звичайно коматозна доза атропiну не перевищує 500 мг.

За 30 хв до введення атропiну роблять iн’єкцiю 50 мг амiназину для зменшення блювотної реакцiї i профiлактики делiрiйних розладiв.

Атропiнова кома характеризується збереженням сухожилкових рефлексiв, вiдсутнiстю реакцiї зiниць на свiтло, зниженням м’язового тонусу.

Тривалiсть коми – 3-4 год. Купiрують її внутрішньом’язовим введенням 15-30 мг фiзостигмiну (езерину) у виглядi 0,1 % чи 0,5 % розчину по 8-10 мг через 20-30 хв.

Процедури проводять через день, курс лікування – 15-25 сеансiв.

Побiчна дiя: вiдчуття слабостi, в’ялостi, розбитостi, рiзь в очах, коливання АТ, стiйкий мiдрiаз, тремор рук. Ускладнення коми: судомнi посмикування, затримка дихання.

Конвульсiйна терапiя. На сьогоднiшнiй день, у зв’язку з удосконаленням електроконвульсiйної терапiї, насамперед апаратiв, за допомогою яких її проводять, та простотою її проведення, медикаментозна судомна терапiя (камфора, коразол, вдихання iндоклону) втратила своє значення. Хоча деякi автори вважають, що судомна терапiя коразолом бiльш щадна для хворого. Коразол вводять внутрішньовенно швидко (1 мл 10 % розчину за секунду). Судомна доза – 5-6 мл. Напад настає через 30 с. Можливим є проведення коразолової судомної терапiї в станi наркотичного сну.

Електроконвульсiйна терапiя (ЕКТ). Метод використовують з 1937 року.

Зараз ЕКТ проводять за допомогою апаратiв “Елiкон” та “Фiлат”. Мiнiмальну судомну дозу пiдбирають емпiрично суворо iндивiдуально. Звичайно починають із напруги 80 Вт i експозицiї 0,5 с. При вiдсутностi нападу поперемiнно збiльшують то напругу, то експозицiю, сеанс повторюють через 2-3 хв i викликають розгорнутий судомний напад.

При звичайному варiантi ЕКТ електроди накладаються бiлатерально на скроневу дiлянку якомога ближче до межi росту волосся. При монолатеральному варiантi один електрод накладають дещо вище лiнiї, яка сполучає зовнiшнiй кут ока i зовнiшнiй слуховий прохiд, а другий – на 6 см вище першого.

Щоб попередити прикушування язика, вкладають гумовий валик мiж малими корiнними зубами. Пiд час нападу втримувати хворого не потрiбно.

Пiсля судом повертають голову набiк для вiдтоку слини.

Для профiлактики ускладнень з боку опорно-рухового апарату ЕКТ проводять на тлi мiорелаксантiв.

Показання: затяжнi депресiї в межах шизофренiї, МДП, iнволюцiйної депресiї; неефективнiсть загальноприйнятої терапiї; стiйкi настирливi стани; терапевтична резистентнiсть (для її подолання); гiпертоксична кататонiя.

Протипоказання: запальнi процеси внутрiшнiх органiв; органiчнi захворювання головного мозку; онкологiчнi захворювання; хронiчнi захворювання внутрiшнiх органiв в станi де- чи субкомпенсацiї.

Ускладнення ЕКГ з’являються не частiше, нiж при використаннi iнших методiв лiкування, здебільшого вони проявляються порушеннями пам’ятi (так званий псевдопсихоорганiчний синдром, як правило, тимчасового характеру), розладами свiдомостi рiзної глибини i тривалостi, розладами дихання, аритмiями, колапсом, кiстковими пошкодженнями.

Методи екстракорпоральної детоксикацiї. До них вiдносять гемодiалiз та методи сорбцiйної детоксикацiї – очищення бiологiчних рiдин вiд токсичних речовин шляхом екстракорпоральної перфузiї через активоване вугiлля або синтетичнi сорбенти (очищення кровi – гемосорбцiя, плазми – плазмосорбцiя, лiмфи – лiмфосорбцiя).