|
Сторінка 9 Винятком є напади надмiрної тривоги i страху, якi практично завжди виникають при гострих нападах серцевого болю, зумовлених стенокардiєю, або iнфарктом мiокарда. У цих випадках страх за своє життя “звужує” самоусвiдомлення хворим свого стану до рiвня страху смертi. Скiльки разів повторяється серцевий напад, стiльки ж разів хворий буде суб’єктивно “помирати”.
Панiчнi розлади (епiзодична пароксизмальна тривога). Симптоми нападів сильної тривоги (панiки) в рiзних хворих не однакові, але завжди спостерігають серцебиття, яке виникає раптово, біль у дiлянцi серця або iнших частинах грудної клiтки, ядуху, запаморочення, відчуття нереальностi (деперсоналiзацiю або дереалiзацiю).
Постійно з’являються вторинний страх смертi, боязнь втрати самоконтролю або небезпеки збожеволення. Переважно такі атаки тривають декілька хвилин, iнколи довше. Пiд час панiчної атаки наростає неконтрольований страх із втратою самовладання i з’являються вираженi вегетативнi розлади, якi призводять до того, що хворi намагаються якнайшвидше залишити мiсце, де знаходяться. Якщо таке відбувається в специфiчнiй ситуацiї, наприклад в автобусi або полiклiнiцi, то хворий старається обминати цi мiсця. В iнших напади страху з’являються тоді, коли хворий залишається наодинцi.
Медична сестра, яка є помiчником лiкаря, повинна глибоко усвiдомити, що факт захворювання викликає у хворих i їх родичiв емоцiйний стрес, який нерiдко сягає значного ступеня. Розлади адаптацiї (ситуацiйнi психогенні реакцiї, пароксизмальнi панiчнi розлади, неврози тривожного очiкування) – обов’язкові компоненти психологiчного відреагування iнтелектуально повноцiнної людини на усвiдомлення хвороби. Цi реакцiї значною мiрою формують аутопластичну (внутрiшню) картину хвороби i визначають тип суб’єктивного вiдреагування на неї.
Нерiдко психічний стан хворого за своїм впливом на загальне самопочуття є набагато тяжчим, нiж наявнi об’єктивнi розлади, викликанi хворобою. Згiдно з феноменом Йореса, вираженість суб’єктивно неприємних вiдчуттiв в основному прямо пропорцiйно залежить вiд функцiональних змiн i здебiльшого обернено пропорцiйне вираженості органiчних порушень. Винятком є хворi на iнфаркт мiокарда і хворі з метастазуючим злоякісним новоутвореннями.
Медична сестра повинна дбати про належний охоронно-психологiчний клiмат, вчасно помiчати змiни психiчного i загального стану хворих, адекватно застосовувати елементи рацiональної й опосередкованої психотерапiї. Послаблення проявiв стресу, поліпшення психічного стану хворого, поглиблення вiри в успiшне лiкування – найважливiші аспекти професiйної дiяльностi медсестри.
Неврози (невротичні розлади) Неврози – це порушення вищої нервової дiяльностi й нейровегетативних функцій, що розвиваються переважно в емоційній сфері, пiд впливом психiчних травм або тривалого емоцiйного напруження, коли змiни мислення i загальної поведiнки спричиненi станом афекту.
Зрив вищої нервової дiяльностi виникає внаслідок того, що змінюються стан i взаємозв’язок між основними нервовими процесами, а саме між їх силою i рухливістю, якщо до них ставлять надто високi вимоги. На неврози здебільшого хворiють особи з меланхолiчним i холеричним темпераментом, тоді як при сангвiнiчному i флегматичному темпераментi зриви спостерiгають рiдко. Розвитку неврозiв сприяють соцiальнi умови, соматичний i психiчний стан у момент психотравми, загальна перевтома.
Для всіх видів неврозів характерні такі основні групи клінічної симптоматики: 1. Розлади самоконтролю: дискомфорт, головний біль, відчуття розбитості (особливо після сну), підвищена втомлюваність, зниження працездатності, знесилення.
2. Емоційні розлади: лабільність настрою, сенситивність, подразливість, схильність до депресивних реакцій, страхів і настирливих побоювань, бурхливі афективні спалахи з подальшим виснаженням, неадекватність емоційної реакції силі подразника, недостатність контролю за емоційними реакціями.
3. Розлади ефекторно-вольової сфери і потягів: порушення апетиту і сексуальної функції, настирливі потяги і дії, недостатній контроль за поведінкою.
|
Сайт
