Спеціальна психіатрія

Сторінка 33

Хворi на епiлепсiю схильнi до дисфорiй i агресiї, тому медична сестра повинна поводити себе з ними особливо коректно i попередити iнших хворих про особливостi його психiчного стану, щоб запобігти конфлiктам.

Хворим на епiлепсiю властиві егоїзмом i егоцентризм, вони схильнi до конфлiктiв із сусiдами по палатi. Медична сестра повинна проводити психопрофiлактику конфлiктних ситуацiй мiж хворими.

Якщо у вiддiлення госпіталізують 2-х хворих на епiлепсiєю, то їх потрiбно розмiстити в рiзних палатах, тому що при розвитку дисфорiї конфлiкти мiж ними неминучi.

Медична сестра повинна зафiксувати в журналі спостережень факт появи рiзних пароксизмів у хворих, якi знаходяться на лiкуваннi в стацiонарi (особливо в дiтей i пiдлiткiв). Наявнiсть пароксизмiв може свiдчити про можливiсть виникнення епiлепсiї.

Необхiдно звернути особливу увагу на регулярнiсть i правильнiсть приймання лiкiв хворими на епiлепсiю. Порушення режиму приймання лiкiв може спричинити почастішання нападів або розвиток епiлептичного статусу.

Медична сестра повинна зафiксувати реакцiю зiниць хворого пiд час нападу, описати його перебiг у журналi спостережень за хворими i доповiсти про напад лiкарю.

При почастішанні нападів або розвитку епiлептичного психозу чи статусу до хворого необхiдно негайно викликати чергового лiкаря.

У манiпуляцiйнiй завжди повинен бути набiр препаратiв для купірування епiлептичного статусу, а також зонд i шприц Жанне для введення антисудомних препаратiв через назогастральний зонд.

Питання для самоконтролю 1. Чи обов’язково розвиток конвульсiйного нападу свiдчить про наявнiсть епiлепсiї? 2. Клiнiка великого конвульсiйного нападу i тактика медичної сестри при ньому.

3. Види й основнi клiнiчнi прояви безсудомних еквiвалентiв епiлепсiї.

4. Типовi змiни особистостi хворих на епiлепсiю.

5. Клiнiка i невiдкладна допомога при епiлептичному статусi.

6. Особливостi деонтологiї в роботi медичної сестри з хворими на епiлепсiю.

Iнволюцiйнi психози, що не призводять до слабоумства Основними формами iнволюцiйних психозiв, що не призводять до слабоумства, є пресенiльна депресiя i пресенiльний параноїд. Найчастiше вони розвиваються в жiнок вiком 40-60 рокiв, як правило, на фонi вираженого клiмаксу, здебiльшого пiсля психотравми. Форма психозу значною мiрою залежить вiд преморбiдних рис характеру i типу особистостi.

Пресенiльна (iнволюцiйна) депресiя переважно розвивається у осiб із психастенiчними рисами характеру в преморбiдi. У молодому віці їм були властиві тривожні помисли, м’якiсть i делiкатнiсть у поведiнцi, сором’язливість, вони не вмiли постояти за себе тощо.

Клiнiка пресенiльної депресiї проявляється тужливо-тривожним настроєм, песимiстичними думками i переживаннями, якi стосуються майбутнього хворого i членiв його сім’ї.

Здебiльшого депресiя має елементи ажитацiї: хворий плаче, лементує, стогне, заламує руки тощо. Нерiдко виникають маячнi iдеї самозвинувачення, винуватостi, грiховностi, він вiдмовляється вживати їжу, бо “не заслуговує їсти”, “за їжу нiкому платити”, бо “розорює родину, державу” тощо. Хворi слабнуть, марнiють, страждають вiд безсоння. З минулого вони пригадують лише неприємнi факти, але депресiя в основному спрямована в майбутнє: “У минулому не було нiчого хорошого, зараз дуже погано, а майбутнє буде жахливим”. На висотi психозу можливе приєднання маячення Котара. При цьому синдромi розвивається нiгiлiстичне маячення грандiозного фантастичного змiсту. Хворі впевненi, що їх внутрiшнi органи вiдмерли, кров зникла, що вони є живими трупами.

Заявляють про загибель усього живого i кiнець свiту.

Стверджують, що їх звинувачують у скоєнні тяжких злочинів, за якi вони заслуговують на жахливі катування i жорстоку страту. Деякi з них заперечують можливiсть самої смертi й впевненi, що будуть страждати за свої грiхи протягом тисяч рокiв або i вiчно.

Такi хворi схильнi до скоєння суїцидiв. Здебільшого тривалiсть захворювання – вiд 4 до 9 мiсяцiв, рiдко більше. При адекватному лiкуваннi термiн психозу скорочується. Лiкувати таких хворих необхідно в психiатричних стацiонарах. Їм призначають на день антидепресанти, а на нiч – нейролептики з вираженим снодiйним ефектом.