Спеціальна психіатрія

Сторінка 5

Хворим із черепномозковою травмою призначають лiжковий режим мiнiмум на три тижнi. Медичнi сестри повиннi контролювати дотримання цього правила i не пiддаватися вмовлянням хворого, що йому вже легше i вiн може самостiйно ходити в туалет чи на побачення з вiдвiдувачами. У гострий перiод черепномозкової травми у хворих може затьмаритись свiдомість (найчастiше бувають делiрiй або запаморочливi стани). Про це потрiбно постiйно пам’ятати, а при розвитку психозу хворого необхiдно тимчасово зафiксувати до лiжка. Хворi з посттравматичним корсаківським синдромом потребують постiйного стороннього нагляду.

Особливiстю психiчних порушень у хворих на злоякiсні онкологiчні хвороби є наявнiсть у багатьох із них своєрiдної анозогнозiї. Незважаючи на прогресуюче погiршання самопочуття й об’єктивного стану, бiльшiсть хворих надiються i вiрять, що злоякiснi новоутворення є в iнших хворих, а в них має мiсце iнше, в принципi вилiковне, захворювання. Медичнi сестри повиннi пiдтримувати вiру хворих у видужання, а в безнадiйних випадках – рятувати їх від морального “знищення”, тоді лікування буде ефективнішим. У деяких хворих, якi дiзнаються вiд родичiв (знайомих) правду, можуть розвинутись афективнi стани i реактивнi психози з суїцидальними тенденцiями, причому навіть тоді, коли лiкування проходить успiшно i є пiдстави сподіватися позитивних результатiв. Ось чому середнiй i молодший медичний персонал повинен дотримувати принципiв медичної деонтологiї i не розголошувати медичну таємницю.

Потрiбно оберiгати психiку iнших хворих. Агонуючого хворого бажано перевести в окрему палату або вiдгородити вiд iнших розсувною шторою.

Хворi на туберкульоз можуть порушувати лiкарняний режим. Бiльшiсть з них зловживають спиртними напоями. Деякі свiдомо або пiдсвiдомо “мстять” суспiльству i намагаються заразити туберкульозом iнших людей: вони спльовують харкотиння куди завгодно, тільки не в iндивiдуальну посудину для збирання харкотиння. Таких хворих необхiдно рiшуче “поставити на своє мiсце”. Виражена туберкульозна iнтоксикацiя здатна викликати манiакальний синдром (див. роздiл “Порушення емоцiй”). Якщо рiзнi варiанти астенiчного синдрому у хворих на туберкульоз змiнились на манiакальний стан, а суб’єктивно хворі почали почувати себе сповненими сил i енергiї, це означає, що насправді об’єктивний стан їх рiзко погiршився. Такi хворi можуть порушувати лiкарняний режим. Вони стають ейфоричними, некритично ставляться до свого стану, будують для себе нереальнi плани. У них розгальмовуються iнстинкти, особливо статевий. Гiперсексуальнiсть призводить до безладних статевих зв’язкiв, зростає ризик зараження венеричними захворюваннями, з’являються пiдстави для ревнощiв з боку партнера. Про змiну емоцiйно-вольового стану медична сестра зобов’язана доповiсти лiкарю.

В останнi роки у зв’язку з катастрофiчним падiнням моральностi, напливом порнографiчної лiтератури та низькопробної зарубiжної еротичної кiнопродукцiї спостерiгається епiдемiчне зростання частоти венеричних захворювань, особливо серед молодi. Є всi пiдстави сподіватися найближчим часом зростання кiлькостi хворих із прогресивним паралiчем (серед нелiкованих хворих або тих, хто займався самолiкуванням чи користувався послугами не фахiвцiв), а також збiльшення кiлькостi ВIЧ-iнфiкованих. Медичнi сестри зобов’язані проводити посильну санiтарнопросвiтницьку роботу, спрямовану на профiлактику цих захворювань, якi мають руйнівний вплив на соматичний i психiчний стан хворих. Ось чому медичнi сестри повиннi мати необхiдний об’єм знань про ці хвороби.

Прогресивний паралiч – результат пiзнього сифiлiтичного ураження головного мозку, при якому переважають дифузнi, здебiльшого дистрофiчнi, процеси з боку нервової системи.

Iнкубацiйний перiод вiд зараження сифiлiсом до початку захворювання на прогресивний паралiч триває пересiчно 10-13 рокiв (вiд 4-6 до 15).

Своєчасне розпiзнання хвороби на початковій стадії (псевдоневрастенічній, препаралітичній) має велике значення для ефективностi лiкування. Для цієї стадії характернi пiдвищена стомлюванiсть, зниження працездатностi, дратiвливiсть, прогресуючий головний бiль. Вранці виникють вiдчуття розбитостi й втоми, вдень – сонливiсть; спостерiгають послаблення апетиту або ненажерливiсть. На початковій стадiї хвороби можна виявити зниження здатностi хворого коригувати власнi помилки, критично ставитись до свого стану, тобто наявні елементи початкового порушення iнтелекту i змiни особистостi.