Спеціальна психіатрія

Сторінка 11

Розрiзняють двi форми неврастенiї: гiпер- i гiпостенiчну. При гiперстенiчнiй формi переважають симптоми дратiвливої слабкостi, при гiпостенiчнiй – явища астенiзацiї нервової системи (загальна слабiсть, млявiсть, непереносимість будьяких подразникiв i навантажень, зниження загального життєвого тонусу).

Невроз нав’язливостi характеризується появою настирливих станiв пiсля психiчної травми. Клiнiчно проявляється синдромом нав’язливостi.

Нав’язливi сумнiви – це невпевненiсть у правильностi здiйснюваних або здiйснених дiй, що настирливо виникає всупереч логiчним доказам.

Наприклад, хворий сумнiвається в тому, чи правильно написав документ, чи вимкнув електроприлади тощо, незважаючи на неодноразову перевiрку ним виконаної дiї.

Нав’язливi спогади – це надокучливi спогади про сумну, неприємну або ганебну для хворого подiю всупереч намаганням про неї не думати.

Нав’язливi уявлення – це поява неправдоподiбних уявлень, якi хворий сприймає за реальність попри їхню абсурднiсть.

Наприклад, хворий переконаний у тому, що похований родич був живий, при цьому вiн уявляє i болiсно переживає страждання “уявно померлого” в могилi.

Нав’язливi потяги (схильності) – це намагання здiйснити якусь вкрай небажану дiю, яке супроводжується відчуттям жаху й панiки за неможливiсть звiльнитися вiд таких потягiв.

Хворого охоплює бажання кинутися пiд поїзд або штовхнути пiд нього близьку людину, вбити жорстоким чином свою дитину чи дружину, причому вiн вiдчуває нестерпний страх від того, що це вiдбувається (контрастнi потяги).

Нав’язливi страхи (фобiї) – це нав’язлива i безглузда боязнь висоти, великих вулиць, вiдкритих або обмежених просторiв, скупчення людей, страх захворiти на невилiковну хворобу або несподiвано померти. Нерiдко вони супроводжуються ритуалами – одноманiтними дiями iз закликаннями.

Такi дiї хворi виконують із метою захисту вiд нещастя, всупереч критичному ставленню до них. Наприклад, минаючи арку, замiсть того, щоб iти пiд нею, хворий нiбито захищає близьких вiд лиха; розпочинаючи якусь справу, хворий повинен двiчi ляснути пальцями або вимовити “заповiтне” слово (щоб унеможливити невдачу).

До нав’язливостей афективно нейтрального змiсту належать нав’язливi мудрування, пригадування забутих термiнiв, формулювань, настирлива лiчба.

Нав’язливi дiї – це рухи, якi хворий робить всупереч своєму бажанню, незважаючи на зусилля утриматись вiд їх виконання.

Однi з нав’язливих дiй заповнюють його думки доти, доки не будуть реалiзованi, iншi не помiчаються ним. Для того, щоб утриматись вiд нав’язливих дiй, хворий повинен невiдступно стежити за собою, хоча для нього це дуже обтяжливо.

Близькими за клiнiчною картиною до неврозу нав’язливостi є психастенiя i психастенiчний невроз, які, згiдно з МКХ-10, відносять до рубрики “Iншi специфiчнi невротичнi розлади”.

Для цього виду неврозу характерні: переважання явищ астенiзацiї; постiйне загальне відчуття напруги з тяжкими передчуттями; панування уявлень щодо своєї соцiальної неспроможностi, власної непривабливості й приниженостi вiдносно iнших; пiдвищена стурбованiсть щодо критики на свою адресу; небажання вступати в контакт без гарантiї сподобатися, ухилення вiд соцiальної або професiйної дiяльностi, яка пов’язана iз значними соцiальними контактами, у зв’язку з наявнiстю страху критицизму, несхвалення або iгнорування; обмеженiсть життєвого i соцiального укладу через потребу у фiзичнiй i психологiчнiй безпецi.

Диференцiйна дiагностика необхiдна для розмежування неврозу нав’язливостi та шизофренiї, мозкового атеросклерозу і наслiдкiв енцефалiту. Вiдмiтною ознакою неврозу нав’язливостi, а на початку хвороби і єдиним психопатологiчним проявом, є саме нав’язливiсть. Iнтелектуальних розладiв немає. Якщо хвороба набуває тривалого перебiгу i недостатньо пiддається лiкуванню, вона може впливати не тiльки на особистiсть хворого, а й на його подальшу долю.

Iстерiя. Клiнiчна картина хвороби характеризується значною лабiльнiстю емоцiй i переходом психiчного компонента в соматоневрологiчний. Це єдина форма неврозу, при якiй можливi якiснi змiни свiдомостi. Практично всi симптоми iстерiї мають захисний для хворого характер вiдповiдно до конкретної психотравмуючої ситуацiї.