Спеціальна психіатрія

Сторінка 16

Якщо медична сестра запідозрила, що хворий агравує або симулює свій стан, вона не має права сказати йому про це, а повинна попередити лікаря.

Хворі з ймовірно безнадійним прогнозом (при злоякісних пухлинах, ВІЧінфекції, тяжких формах променевої хвороби тощо), які знають свій діагноз, схильні до суїцидальних тенденцій. Медична сестра повинна вжити всі належні заходи щодо збереження медичної таємниці й профілактики самогубств.

При розвитку реактивного психозу біля хворого необхідно негайно встановити індивідуальний пост і викликати лікаря.

Питання для самоконтролю 1. Класифікація функціональних перехідних розладів психіки.

2. Сутність і клініка ситуаційної реакції та неврозу тривожного очікування.

3. Клініка реакції паніки.

4. Основні психологічні типи реагування хворого на свою хворобу.

5. Причини неврозів, їх класифікація.

6. Клініка неврастенії.

7. Клініка неврозу настирливих станів і психастенічного неврозу.

8. Клініка істерії. Тактика медичної сестри при істеричному нападі.

9. Клініка тривожного розладу у зв’язку з розлукою в дитячому віці.

10. Тактика медичної сестри при психогенному знепритомненні.

11. Сутність невротичного розвитку особистості.

12. Наведіть класифікацію системних і органних неврозів.

Психосоматичнi захворювання У зв’язку з тим, що в навчальній і довідковій літературі, доступній студентаммедикам і медичним сестрам, практично відсутня інформація, присвячена психосоматичним розладам, які згідно з МКХ-10 віднесено в рубрику “Соматизовані розлади”, автори підручника прагнуть висвітлити це питання глибше, ніж інші. Сучасну медичну сестру не можна вважати грамотним фахівцем і надійним помічником лікаря, якщо вона не засвоїть необхідний об’єм знань із психосоматики, яка знаходиться на стику психіатрії і загальносоматичної медицини.

Грамотна медична сестра, озброєна сучасними знаннями про соматизовані розлади, надає велику допомогу лікарю щодо запідозрення й верифікації діагнозу – психосоматичні розлади. При наявності прихованої депресії чергові медсестри звертають увагу лікаря на циркадність посилення болю, погіршання загального стану хворого і зміни його вітального тонусу. У цієї групи хворих біль посилюється, а загальний стан погіршується здебільшого в другій половині ночі й вранці.

Особливо показовим є циркадність змін вітального тонусу. Після неповноцінного нічного сну хворий вранці не має відчуття, що він відпочив, почуває себе розбитим, йому тяжко піднятись з ліжка, навіть для того, щоб вмитись і почистити зуби, апетит відсутній, його ніщо не цікавить. Під вечір вітальний тонус хворого дещо, а часом і значно, покращується. З’являються апетит і інтерес до подій, які відбуваються навколо нього. Він жваво контактує з іншими хворими, черговим медперсоналом, відвідувачами, починає щось читати, слухає радіо або дивиться телепередачі. Періодичні напади болю суттєво не впливають на достатньо задовільний життєвий тонус ввечері.

Для органних і системних неврозів характерні наявність стійкого іпохондричного фону, відсутність чітко визначеного циркадного ритму зміни вітального тонусу, виражені симптоми вегетативної дисфункції під час погіршання стану, що має тісний зв’язок з дією психотравмуючої ситуації.

Медична сестра забезпечує належний лікувально-охоронний режим цій специфічній групі хворих, переконує їх проявити настирливість у тривалому лікуванні й не змінювати досвідченого лікаря-куратора на іншого. Пряма і опосередкована психотерапія, яку грамотно та адекватно обставинам проводить медична сестра, створює сприятливий фон для успішного лікування соматизованих розладів.

На сьогоднішній день внаслідок зниження рiвня життя, психiчного перевантаження та постiйних стресiв часто розвиваються так званi психосоматичнi захворювання. Це хвороби з розмаїтою клiнiчною картиною, що iмiтують рiзнi соматоневрологiчнi захворювання. Вони зумовленi прихованою депресiєю або неврозом якогось органа чи системи. Протягом певного перiоду (мiсяцi, а часто і роки) цi хворобливi стани мають функцiональний характер, при своєчасному дiагностуваннi їх успiшно лiкують. Проте тоді, коли дiагноз був встановлений неправильно, через деякий час функцiональнi порушення переходять в органiчнi змiни або iнтенсивна терапiя хiмiофармацевтичними препаратами викликає розвиток так званої “медикаментозної хвороби”. Встановлено, що не менше 30-50 % осіб, якi звертаються із різноманітними скаргами в полiклiнiки i стацiонари, є практично здоровими людьми, якi потребують лише адекватної корекцiї емоцiйного стану. Окрiм цього, щонайменше у 25 % людей, в яких насправді є соматичні хвороби велике значення в клiнiчнiй картинi відіграють невротичнi розлади.