|
Сторінка 25 Незначне вираження МДП, яке проявляється гіпоманіакальними і субдепресивними синдромами, називають циклотимією. Хворих із циклотимією здебільшого лікують амбулаторно.
У хворих із депресивною фазою МДП є високий ризик суїцидних тенденцій.
У цей період необхідний особливий нагляд за ними, потрібно допомагати умиватись, проводити туалет порожнини рота, контролювати випорожнення і вживати Шизофренiя Шизофренія – це ендогенне прогредiєнтне психiчне захворювання, яке характеризується дисоцiацiєю психiчних функцiй, або розщепленням психiки, тобто втратою єдностi психiчних процесiв, різноманітними продуктивними психопатологічними розладами, і яке призводить до змiн особистостi особливого типу (зниження енергетичного потенцiалу, прогресуюча iнтраверсiя, емоцiйне збiднення).
Частота цього захворювання – 1,9-10,0 на 1000 випадків населення. В етiологiї шизофренiї має значення генетичний фактор. Встановлено підвищений ризик розвитку шизофренiї в родичiв.
Якщо хворий один з батьків, то діти ймовірно захворюють у 15 % випадків, якщо обоє (батько i мати) – в 40 %, онуки – в 4 %. Приблизно в 40 % випадкiв у родичiв хворого виникає манiакально-депресивний психоз.
Iснують також автоiнтоксикацiйна, вiрусна, катехоламiнова (дисфункцiя норадреналiну i дофамiну в мозку хворих), iндоламiнова (яка зумовлює участь серотонiну й iндолових похiдних у механiзмах психiчної дiяльностi), iмунологiчна та психодинамiчна гiпотези етiопатогенезу шизофренiї. Але всi цi теорiї, крiм генетичної, є недостатньо iнтерпретованими i недостатньо науково обґрунтованими.
Встановлено, що курiння гашишу може спровокувати розвиток шизофренiчного процесу. Вважають, що в бiльшостi випадкiв приймання алкогольних напоїв зумовлює розвиток рецидивiв шизофренiї, проте в 30 % випадкiв алкоголiзацiя спричиняє в’ялий, малопомітний для людей перебіг.
Дисоцiацiя, або розщеплення психiчних процесiв, при шизофренiї може вiдбуватись на трьох рiвнях. На першому рівні (обов’язковому для всiх клiнiчних форм i типiв перебiгу хвороби) тiєю чи iншою мiрою розщеплюється єднiсть мiж особистiстю i навколишнiм свiтом, що проявляється прогресуючою байдужiстю i бездiяльнiстю, навiть коли потрiбно дiяти для забезпечення хоча б житєвих потреб, або хворобливою формою емоційно-вольового вiдреагування, коли хворий реагує i діє неадекватно.
На другому рiвнi розщеплення втрачається природний взаємозв’язок мiж двома і бiльше сферами психiки. Клiнiчно це проявляється неможливістю продуктивної дiяльностi при формально збереженому iнтелектi (розщеплення мiж iнтелектуально-мнестичною та вольовою сферами), в iнших випадках – неадекватністю емоцiйного вiдреагування на подразники (розщеплення мiж сприйманням i емоцiйною сферою), нерiдко – тотальною дисоцiацiєю функцiонування всiх основних сфер психiки, коли хворий сприймає одне, розумiє друге, емоцiйно забарвлює по-третьому, а чинить по-четвертому. В науковiй лiтературi другий рiвень розщеплення психiчних процесiв образно описують як “гру симфонiчного оркестру без диригента”.
У тяжких випадках спостерігають i третiй рiвень розщеплення психiки, коли настає дисоцiацiя психiчних процесiв у сфері психiки. Це може бути: розщеплення сприйняття свого “Я”; симптом позитивного або негативного двiйника, коли незнайому людину хворий сприймає як родича чи знайомого, а родича або знайомого – як “загримованого” незнайомця, здебiльшого з лихими щодо хворого намiрами; розщеплення мислення (розiрванiсть мислення, розщеплення мiж фразами, фрагментами фраз або окремими словами), паралогiчне мислення (розщеплення мiж передумовою i висновком), резонерство (розщеплення мiж змiстом i формою викладання думок), символiзм (розщеплення смислу слова, коли значення його стає символом iншого поняття), амбiвалентнiсть (розщеплення емоцiй) i амбiтендентнiсть (розщеплення вольових процесiв).
З перебiгом захворювання розщеплення психiки поглиблюється i може сягати повного розпаду єдностi й гармонiйностi психiчних процесiв.
Серед рiзноманiтних клiнiчних ознак шизофренiї розрiзняють облiгатнi (обов’язковi) й другоряднi симптоми. До облiгатних проявiв вiдносять симптоми розщеплення психiки, зниження енергетичного потенцiалу, згасання емоцiй, аутизм, негативiзм i прояви апатико-абулiчного синдрому, які поступово наростають. Другорядні симптоми визначають клiнiчну форму шизофренiї (галюцинацiї, маячення, синдром Кандiнського-Клерамбо, неврозоподiбний і психопатоподiбний синдроми, кататонiчний, гебефренiчний, онейроїдний, дементний синдроми з вiдповiдними симптомами, що їх формують).
|
Сайт
