Спеціальна психіатрія

Сторінка 3

Хворi на гiпертонiчну хворобу, незважаючи на погане самопочуття, намагаються багато працювати. Якщо вони займають керiвнi посади, то нерідко примушують пiдлеглих працювати до виснаження.

Хворi, якi перенесли iнфаркт мiокарда, здебiльшого стають “м’якшими”, бiльш делiкатними, намагаються уникнути конфлiктних ситуацiй.

При тяжких хронiчних захворюваннях у деяких пацієнтів розвивається схильнiсть до дисфорiї й експлозивних ситуацiйних реакцiй.

Медична сестра повинна пам’ятати, що хвороба може змiнювати характер i поведiнку хворих, та проявляти максимум тактовностi й деонтологiї при спiлкуваннi з ними i виконаннi професiйних обов’язкiв.

До непсихотичних порушень психiки, якi зустрiчаються у практицi медсестер будь-якого профiлю, належать також рiзнi форми виключення свiдомостi (знепритомнення, оглушення, сопор i кома). Клiнiку i тактику медсестер описано в роздiлi “Порушення свiдомостi”.

У деяких хворих може виникати судомний синдром (еклампсiя вагiтних, правець, отруєння рiзними отрутами, набряк мозку, гiпертонiчний криз, органiчне ураження головного мозку, iстеричний та епiлептичний напади, епiлептичний статус, судоми в немовлят тощо). Клiнiку розгорнутих судомних нападiв i тактику медсестри детально описано в роздiлах “Епiлепсiя” i “Неврози”. При розвитку судомного нападу необхідно вжити заходів, спрямованих на профiлактику самоушкодження хворого (пiдкласти пiд його голову подушку, при можливостi вийняти зубнi вставнi протези, забрати небезпечнi в планi травмування предмети, якi є біля хворого). Пiд час нападу i вiдразу пiсля нього медсестра повинна зробити в журналi спостережень записи. Необхiдно якнайшвидше сповiстити про напад лiкаря, щоб вiн встиг побачити його перебiг.

Iнколи внаслiдок iнфекцiйних, соматоневрологiчних захворювань та пологiв можуть розвинутись соматогеннi психози з вiдповiдними психiчними синдромами.

Дiагноз соматогенний психоз встановлюють на основi наявностi своєрiдної трiади: психоз розвивається при соматичному або iнфекцiйному захворюванні; чим тяжчий соматичний стан, тим більш вираженими є прояви психозу; пiсля покращання соматичного стану або одужання психоз проходить.

Винятком є ревматизм, при якому психоз може розвинутись у будь-якій фазi захворювання, в тому числi й при затуханні активних проявiв основного захворювання. Клiнiчна картина ревматичних психозiв здебiльшого нагадує параноїдну або кататонiчну форму шизофренiї (див. роздiл “Ендогеннi психози”).

Для iнфекцiйних захворювань із вираженою iнтоксикацiєю i високою температурою найбiльш характерним психотичним синдромом є делiрiй. Його клiнiку описано в роздiлi “Порушення свiдомостi”. Iнфекцiйнi делiрiї переважно виникають у дiтей, а також в осiб, якi хворiють на алкоголiзм. Такi хворi потребують цілодобового й iндивiдуального нагляду i тимчасового м’якого фiксування до лiжка.

Значно рiдше iнфекцiйнi хвороби здатнi викликати аменцiю, запаморочливi стани й онейроїд. Клiнiку цих станiв також описано в роздiлi “Порушення свiдомостi”. Розвиток аменцiї свiдчить про рiзке погіршання загального стану хворих, що є загрозою для життя. Такi хворi потребують особливої уваги. Найчастiше аментивний синдром з’являється при черевному тифi або в термiнальнiй стадiї будь-якого соматичного або iнфекцiйного захворювання.

Найбiльшу кiлькiсть iнфекцiйних психозiв спостерiгають при пандемiях тяжких форм грипу. Дiльнична медична сестра повинна переконати хворих у необхiдностi дотримання лiжкового режиму i призначень лiкаря. Особливо це стосується хворих жiнок, якi, збивши температуру, порушують лiжковий режим i починають займатися домашнiми справами. Саме в цих жiнок найчастiше розвиваються ускладнення, особливо пневмонiї i дiенцефальнi синдроми, лiкування яких потребує тривалого часу i не завжди призводить до повного видужання.

Напади психомоторного збудження з некерованою поведiнкою характерні для сказу. Такі хворi потребують iзоляцiї i належного догляду. В мiжнападний перiод свiдомость хворого ясна.

Для соматоневрологiчних захворювань найбiльш типовими є соматогеннi депресiї i параноїди. Клiнiку основних синдромiв цих станiв описано в роздiлі “Порушення емоцiй”. Слiд пам’ятати, що в деяких хворих, якi дiзнаються про своє невилiковне захворювання (наприклад, рак), може розвинутись гострий реактивний психоз із суїцидом. Тому медична сестра повинна строго дотримуватись принципiв медичної таємницi, не надавати інформацiю вiдвiдувачам i вживати належних заходів, щоб карта стаціонарного хворого не потрапила до хворих.