Спеціальна психіатрія

Сторінка 30

Друге мiсце за частотою належить так званим абсансам. При абсансi у хворого на мить виключається свiдомiсть, вiн замовкає на пiвсловi, випускає предмети з рук, його погляд на хвильку склянiє. У такому станi хворий не падає, вiдразу ж отямившись, він продовжує виконувати перервану дiяльнiсть. Наявнiсть абсансiв хворi амнезують.

Запаморочливі стани свiдомостi. В основi їх лежить порушення свiдомостi за типом хворобливо звуженої з оглушенням, а не вiдсутнiстю свiдомостi, як це властиво великому судомному нападу.

При раптовiй змiнi свiдомостi у хворих порушуються орiєнтування в навколишньому середовищі, осмислення ситуацiї та її правильне оцiнювання. Реальнi події вони не сприймають зовсiм або сприймають у спотвореному виглядi, iнодi в протилежному значеннi, тому вчинки хворих здаються зовнi немотивованими i не вiдповiдають ситуацiї. Хворi в запаморочливому станi небезпечнi для себе, а також для людей, які їх оточують, оскiльки не можуть керувати своїми дiями, що призводить до найнесподiванiших вчинкiв: вбивст, пiдпалів тощо.

Пiсля закiнчення запаморочливого стану хворі амнезують весь його перiод.

Тривалiсть запаморочливих станiв свiдомостi – вiд кiлькох хвилин до кiлькох днiв.

Запаморочливi стани свiдомостi, якi розвиваються вночi, називають сомнабулiзмом. Хворi пiдводяться з лiжка, починають щось шукати, нерiдко розмовляють самi із собою, виходять на вулицю, залазять на дерева, паркани i дахи.

Коли до них звертаються, вони не реагують. Iнодi знову лягають у ліжко i засинають або ж, як i пiсля закiнчення судомного нападу, засинають у будь-якому мiсцi.

Тривалiсть сноходiння – кiлька хвилин, рiдше годин.

Епiлептичний ступор спостерiгають у мiжнападовий перiодi або безпосередньо пiсля нападу; при цьому поряд із порушенням свiдомостi у хворих розвивається стан рухової загальмованостi, iнодi з явищами воскоподiбної гнучкостi, які тривають вiд кiлькох годин до кiлькох днiв.

Епілептичний делiрiй. В основi делiрiозних явищ лежить сноподiбне затьмарення свiдомостi.

Хворi вiдчувають наплив яскравих зорових галюцинацiй найрiзноманiтнiшого змiсту, поряд з якими iнодi виникають і слуховi галюцинації iмперативного характеру з маячною інтерпретацією. Їхня поведiнка вiдповiдає характеру маячення та галюцинацiй.

До епiлептичних еквівалентів із порушенням психiчної дiяльностi, але без подальшої амнезiї, належать так званi особливi стани.

В основi їх лежить особливий тип порушення свiдомостi: хворi розгубленi, невиразно усвiдомлюють свої переживання, в них рiзко порушуються відчуття простору i часу, взаємозв’язок між явищами, спiввiдношення величин. Частими є симптоми “вже баченого” i “нiколи не баченого”, переживання “змiни свiту”, які викликають розгубленiсть i страх. Метаморфопсiї мають найхимернiший характер, можливi галюцинацiї. Хворий діє вiдповiдно до змiненого свiтовiдчуття, але пiсля виходу з цього стану спогади залишаються. Пережите, як правило, не зазнає маячної iнтерпретацiї.

Епiлептичний статус – це стан, коли конвульсiйнi напади повторюються один за одним і мiж окремими нападами не настає стан ясної свiдомостi.

Епiлептичний статус становить небезпеку для життя хворого. Без надання йому належної допомоги може настати смерть вiд набряку мозку, легень або асфiксiї.

Епiлепсiя належить до хронiчних за своїм перебiгом захворювань i в рядi випадкiв призводить до своєрiдної деградацiї особистостi. Однак вираженість останньої не завжди вiдповiдає клiнiчнiй формi нападів та їх частотi. Чим швидше проявиться епiлепсiя, тим iмовiрнiший розвиток психiчних порушень i тим вираженiший характер вони мають.

У ранньому дитячому i пiдлiтковому вiцi поява епiлепсiї часто призводить до затримки розумового розвитку.

Безконвульсiйна епiлепсiя. Клiнiчний досвiд свiдчить про те, що в бiльшостi випадкiв хвороба перебігає у два етапи. Нерiдко на першому етапi конвульсiйних нападів немає. Своєчасна дiагностика й адекватне лiкування безконвульсiйної епiлепсiї є набагато ефективнiшими. Вилiковують 90 % хворих. Безконвульсiйний етап хвороби здебiльшого проявляється в дитячому i пiдлiтковому вiцi.