Спеціальна психіатрія

Сторінка 34

Пресенільний параноїд розвивається в iнволюцiйному вiцi, здебiльшого при “гiпопараноїчній конституцiї”. Виникає в егоїстичних, самовпевнених, упертих, недовiрливих жiнок із твердими i ригiдними рисами характеру, владних, якi прагнуть боротися i до того ж перебувають у несприятливих умовах життя, передусiм особистого.

Здебiльшого психоз розвивається поступово. Виникає i викристалiзовується маячення переслiдування, фiзичних або моральних збиткiв. За структурою маячення має переважно паранояльний характер, галюцинацiй практично не буває. Хворi змiнюють своє ставлення до людей, які їх оточуюють, оцiнка дiйсностi в них неправильна. Висловлювання спочатку мають характер реальностi (в принципi такi подiї могли відбуватися), нерiдко стосуються минулого або позв’язанi iз змiнами афекту й оманами пам’ятi, iнколи частково незрозумiлi й фантастичнi. Емоцiйно-вольовий стан хворих рiзний, часом суперечливий, депресивний, пiднесений або мiнливий, тривожно-полохливий, дратiвливий i недовiрливий; здебiльшого вони шукають спiвчуття або, навпаки, сповнені сил та енергiї, вiри в “перемогу” над нереальними ворогами i схильні до переоцiнення своєї особистостi.

Лiкувати пресенільний параноїд необхідно в психiатричному стацiонарi.

Ефективнiсть лiкування набагато нижча, порівняно з ефективністю лікування iнволюцiйної депресiї. Застосування нейролептикiв дає здебiльшого частковий ефект, в основному в планi пом’якшення емоцiйного напруження. Iнсулiнова гiпоглiкемiчна терапiя не завжди успiшна, коматозна ж звичайно не вiдповiдає вiку i соматичному стану хворих.

Хвороба має тенденцiю до тривожного безремiсiйного перебiгу i не призводить до грубих порушень цiлiсностi особистостi, пам’ятi та iнтелекту. Багатьох хворих пiсля тривалого перебування в лiкарнi виписують із стацiонара, i вони пристосовуються до життя. За сприятливих соцiальних i домашнiх умов деякi з них більше не потрапляють до психiатричної лiкарнi, тяжко хворi стають її постiйними пацiєнтами.

У профiлактицi iнволюцiйних психозiв велике значення мають формування з дитинства гармонiйної особистостi з врiвноваженими рисами характеру i корекцiйнi заходи щодо запобігання патологiчному клiмаксу та належного соцiального забезпечення людей пенсiйного вiку.

Узагальнення та практичнi поради У зв’язку з тимчасовим погiршенням соцiальних умов нестабiльного перехiдного перiоду частота iнволюцiйних психозiв має тенденцiю до зростання. В iнволюцiйному вiцi природно переважають рiзнi соматоневрологiчнi хвороби, таких хворих нерiдко доводиться госпiталiзувати в медичнi лiкувальнi заклади загального профiлю. Ось чому медичнi сестри повиннi мати певний об’єм знань про ці патологiї.

Догляд за хворими з iнволюцiйною депресiєю в принципi не вiдрiзняється вiд догляду за хворими з депресивною фазою МДП. Особливо треба мати на увазі можливість реалiзацiї ними суїцидальних тенденцiй, необхідно слiдкувати за вживанням їжi.

Якщо у хворих з пресенільним параноїдом є маячення переслiдування з боку родичiв або знайомих, їх не можна пускати до пацієнтів без дозволу лiкаря.

Питання для самоконтролю 1. Якi основнi фактори впливають на розвиток пресенільних психозiв? Їх класифiкацiя.

2. Клініка i перебiг iнволюцiйної депресiї.

3. Клiнiка i перебiг пресенільного параноїду.

4. Особливостi догляду за хворими з iнволюцiйною депресiєю.

5. Особливостi догляду за хворими з пресенільним параноїдом.

6. Профiлактика пресенільних психозiв.

Психози похилого і старечого віку, які призводять до слабоумства Найчастiшим видом психозу, який розвивається в iнволюцiйному вiцi i призводить до тотальної деменцiї, є хвороба Альцгеймера. Вона зумовлена атрофiєю головного мозку. Iнколи ця хвороба передається спадково.

Захворювання проявляється в осіб віком 5060 рокiв симптомокомплексом із шести «А»: 1) амнезiя, яка з часом сягає рiвня амнестичного дезорiєнтування; 2) амнестична i сенсорна афазiя (хворий перестає розумiти мову та забуває значення предметiв i понять); 3) алексiя (втрата навичок читання); 4) аграфiя (втрата навичок письма); 5) акалькулiя (втрата навичок рахування); 6) апраксiя (втрата здатностi виконувати звичнi, в тому числi й автоматизованi, дiї). У 30-40 % випадкiв на початкових етапах захворювання спостерiгають рудиментарнi галюцинацiї i слабосистематизованi маячнi iдеї матерiальних збиткiв, ревнощiв або переслiдування. Через 8-10 рокiв, у кiнцевiй стадiї захворювання, вiдзначають повний розпад психiчної дiяльностi, безпомiчнiсть i тотальну афазiю. Настає маразм. Хворi лежать в ембрiональнiй позi, з’являються схоплювальнi автоматизми, насильний смiх i плач, а також рiзноманiтнi гiперкiнези. Прогноз несприятливий.