Спеціальна психіатрія

Сторінка 40

Обмеження життєвого укладу через потребу фізичної безпеки.

Ухилення від соціальної і професійної діяльності, пов’язаної із значними міжособистісними контактами, через страх критики або несхвалення.

Стиль життя і поведінки за типом “як би чогось не сталося”.

Тривожний розлад особистості нагадує психастенічний невроз, але, на відміну від останнього, не має ні початку, ні кінця.

Наявність певних психопатичних рис особистості, що явно виділяють цих людей із загалу, але які, проте, не сягають рівня соціальної декомпенсації, називають акцентуацією особистості.

Тип акцентуації визначається превалюванням аномальних рис особистості, наприклад: “акцентуація особистості за шизоїдним типом”, “акцентуація особистості за істероїдним типом”; “акцентуація особистості за епілептоїдним типом” тощо.

Розрізняють дві основні групи причин розвитку психопатій і акцентуацій особистості. Першою групою причин є дія біологічного фактора. Вона включає в себе вплив спадковості та органічне ураження ембріона і плода під час зачаття, виношування вагітності, пологів та внаслідок перенесених хвороб у ранньому дитинстві.

При дії біологічного фактора формуються так звані “ядерні психопатії”. Вважають, що поміж усіх психопатій питома вага їх становить 5-10 %. Другою групою причин є неправильне виховання дитини з раннього віку. Виділяють чотири основні типи неправильного виховання: 1.“Гіперопіка”. Батьки надмірно опікають малюка, роблять усе за нього (одягають, роздягають, взувають, годують), не дають можливості розвивати навички, якими володіють ровесники. Коли дитина йде до школи, більшість домашніх завдань виконують батьки або репетитори. Іншими словами, батьки активно пригнічують її самостійність. Вналідок такого “виховання” в дитини формуються психастенічні риси особистості.

2. Близьким до попереднього типу виховання є наступний – “кумир сім’ї”.

Дитина знаходиться в центрі уваги всієї сім’ї або деяких їх членів (“мамина доня”, “бабусине золотко”, “татусів скарб” тощо). Усі її бажання, примхи і забаганки негайно виконують. Дитину не привчають адекватно сприймати і розуміти поняття “це зробити не можна”, “це здійснити немає можливості”. Вона твердо впевнена в правильності поняття “я хочу, а ви зобов’язані це зробити”. Спроба відмови виконати чергову забаганку такої дитини викликає бурхливий протест із вираженою істеричною поведінкою. У результаті такого “виховання” виростає індивід з істероїдними рисами особистості (нерідко мають місце певні психастенічні риси характеру).

3.“Гіпоопіка” – Діти здебільшого виховуються в неповних або соціально неблагополучнних сім’ях. Батьки зловживають спиртними напоями, наркотиками, займаються бізнесом або іншими своїми справами і не приділяють належної уваги вихованню малюка. Така дитина “виживає” сама, її виховує вулиця із своїми неписаними законами, які регламентують норми поведінки. Якщо вона фізично розвинена і рішуча, то зможе себе захистити, тоді починає користуватись авторитетом у своїй компанії. Коли дитина фізично слабка і нерішуча, її всі цькують, знущаються над нею. У першому випадку формується психопатія збудливого типу, в іншому – особистість має риси психастенії, шизоїдності або істероїдності.

4.“Попелюшка”. Батьки не люблять дитину, психологічний клімат у сім’ї бідний, увага до малюка недостатня. Вона є тягарем для батьків, інколи ще й нагадує про невдалі спроби зробити в домашніх умовах аборт. Нерідко дитину нещадно експлуатують, примушують виконувати непосильну роботу, жебракувати, імітувати роль каліки або потерпілої внаслідок природної катастрофи. Цигани таких викрадених або підібраних на вулиці дітей калічать, щоб вони краще жебракували. Вони позбавлені сутності поняття “дитинство”. Інколи жертвою такого “виховання” стає дитина від першого шлюбу, коли з’являється сиблінг від другого шлюбу. Дитина від другого шлюбу є бажаною, їй приділяють належну увагу, а дитина від першого шлюбу всім заважає і всіх дратує. На її долю випадають лише образи, прокльони і покарання.