Спеціальна психіатрія

Сторінка 21

Велике значення має раціональна психотерапія, в процесі якої хворому потрібно доступно, але аргументовано пояснити сутність його хворобливого стану і необхідність пройти саме курс призначеної психофармакотерапії.

Чільне місце в лікуванні органних і системних неврозів належить психотерапії і терпінню як хворого, так і лікаря. Якщо лікар впевнився в правильності встановленого діагнозу, він перш за все повинен переконати в цьому хворого, його родичів і близьких. Лікування в різних спеціалістів або навіть лікарів одного профілю може в даній ситуації викликати розвиток своєрідних ятрогенних станів, що суперечить основному правилу медицини: “Не зашкодь”.

Для того, щоб хворий лікувався в одного лікаря, потрібно постійно підтримувати авторитет цього лікаря. Необхідно пам’ятати, що лікування психосоматичних хвороб, особливо невротичних станів, є тривалим процесом. А більшість хворих, природно, бажають вилікуватись якнайшвидше. Лише деякі пацієнти з певною рентною метою свідомо чи підсвідомо “вживаються” в роль постійних хворих, бо їх це влаштовує. У цьому випадку необхідна корекція особистості, яку проводить грамотний психотерапевт, і психокоригуючий вплив медична сестра.

Досить ефективним у лікуванні невротичних станів є застосування психотерапевтичних методів, спрямованих на особистість, та вирішення проблем конфлікту підсвідомості пацієнта (психодрами Морено, гештальттерапія, аналітичні напрямки психокорекції, які включають класичний психоаналіз З. Фрейда, груповий психоаналіз, інтерпретований аналіз Перлза, нейролінгвіністичне програмування (НЛП)).

Медикаментозна терапія органних неврозів подібна до лікування прихованої депресії. Будь-який невроз має більш-менш виражений депресивний чи іпохондричний фон. Вважають, що для багатьох лікарів іпохондрія є центром, в якому об’єднуються психосоматичні розлади. Але при грамотному лікуванні органних неврозів необхідно знати деякі особливості: На відміну від лікування прихованої депресії, хворим на органні неврози призначають менше антидепресантів, але більше транквілізаторів і седативних засобів.

Деяким хворим із вираженими невротичними проявами при неефективності медикаментозної терапії дози препаратів потрібно не збільшувати, а навпаки, зменшувати. Особливо це стосується осіб з слабким типом нервової системи (меланхоліків).

Якщо психосоматичні хвороби супроводжуються вегетативними розладами, їх необхідно обов’язково ліквідувати, бо жодна психотерапія чи транквілізатор самі по собі не заспокоять хворого, коли в нього виникають вкрай неприємні відчуття, які виснажують фізично і зумовлені розбалансованою вегетатикою.

Чим стійкіші явища органного неврозу, тим делікатніше потрібно проводити фармакологічну корекцію, не надто форсувати процес нормалізації. Бажання якнайшвидше вилікувати хворого із застосуванням масивної терапії дуже часто викликає своєрідний “ефект маятника”: “Наскільки він відхилиться вправо, настільки потім вліво” (Й.А. Касірський, 1970).

При лікуванні органних неврозів потрібно дотримуватись таких правил: Неправильне лікування призводить до функціонального переходу в стійкі органічні зміни, до розвитку медикаментозної хвороби або до невротичного розвитку особи.

Лікування повинно бути суто індивідуальним.

Лікування потрібно проводити за принципом: “Поспішати треба повільно”; за Й.А. Касірським: 1) не можна насилувати невроз; 2) не можна нервове перенапруження лікувати перегальмуванням”.

Потрібно твердо дотримуватись необхідних рекомендацій щодо режимного плану, невиписувати без крайньої потреби листок непрацездатності, не госпіталізувати, не “випихати” хворого на санаторно-курортне лікування, не забороняти йому займатися посильною домашньою роботою, щоб пацієнт не думав про наявність у нього тяжкої хвороби.

Необхідно лікування пацієнта проводити паралельно із сімейною психотерапією. Родичів і близьких потрібно поінформувати про сутність страждань члена їх сім’ї. Вони повинні бути толерантними до зміни самопочуття хворого, деяких примх, необхідно приділити йому більше уваги, але не слухати його в усьому, не можна жаліти, потрібно вимагати виконувати посильні обов’язки, посилювати впевненість у видужанні.