|
Сторінка 23 Медична сестра повинна спостерігати за циркадним ритмом зміни вітального тонусу хворого. Саме дані спостереження медичної сестри в цьому плані нерідко допомагають лікареві встановити правильний діагноз і призначити адекватне лікування.
Питання для самоконтролю 1. Чому медик повинен орієнтуватись у питаннях психосоматичних розладів? 2. Назвіть синоніми прихованої депресії.
3. Перерахувати клінічні варіанти прихованої депресії.
4. Які експериментально-психологічні методики використовують для диференційної діагностики психосоматичних порушень? 5. Назвіть вірогідні ознаки схильності до невротичного відреагування.
6. У чому полягає особливість циркадного добового ритму самопочуття при прихованій депресії? 7. Чому бажано, щоб хворий із психосоматичною патологією лікувався в одного лікаря? 8. Наведіть типову схему лікування прихованої депресії.
9. Як купірувати напади діенцефального синдрому? Ендогенні психози Ендогенні психози – це психічні захворювання нез’ясованої етіології, розвиток яких не зумовлений дією екзогенних і психогенних факторів.
Достеменно відомо, що ендогенні психічні захворювання можуть бути пов’язані із спадковістю. Класичними видами ендогенних психозів, які виникають в основному, в молодому віці, є маніакально-депресивний психоз і шизофренія. Дуже близькі до ендогенних психозів інволюційна меланхолія і пресенільний параноїд.
Генуїнна епілепсія займає проміжне місце між ендогенним і екзогенним психозами.
Маніакально-депресивний психоз (біполярний психотичний розлад) Маніакально-депресивний психоз (МДП) – це психічна хвороба ендогенного характеру, яка проявляється однією або (частіше) двома зовні протилежними фазами (маніакальною і депресивною) з наявністю “світлого” проміжку (інтермісії) між ними без змін особистості в цей час.
Маніакальна фаза характеризується наявністю маніакального синдрому, який включає хворобливе піднесення настрою, прискорення мислення і мови та рухове збудження.
Згідно з критеріями DSM-III-R, маніакальній фазі МДП властиві такі симптоми: 1. Зміна настрою й емоційного стану. У хворого в маніакальному стані спостерігають підвищення настрою й ейфорію, яка проявляється максимальним афектом. Проте стан афекту є лабільним і може швидко перетворюватись на виражене вороже ставлення, особливо до спроби обмеження бажань хворого.
2. Зміни процесів мислення і стереотипу спілкування проявляються: скачкою ідей – постійною швидкою зміною однієї теми іншою; балакучістю – потік слів настільки сильний і сталий, що перервати прискорені процеси мислення практично неможливо; надцінними і маячними ідеями переоцінювання своїх можливостей, величі.
3. Постійне підвищення рухової активності. Хворий завжди знаходиться в стані безперервного руху.
4. Порушення схеми сну. Хворий не відчуває втоми, не потребує сну, не відпочиває і не спить по декілька діб підряд.
5. Хворий недостатньо вживає їжі, щоб компенсувати втрату енергії.
Нерідко він не здатний перервати свою рухову активність, щоб поїсти, тому під час психотичної фази худне.
6. Нездатність хворого зосередитись внаслідок обмеження часу і порушення концентрації уваги. Він легко відволікається найслабшими подразниками навколишнього середовища.
7. Схильність хворого до марнотратства. Він витрачає багато грошей, не маючи їх у достатній кількості, на непотрібні йому речі.
8. Одяг хворого часто не відповідає ні вигляду, ні фігурі, ні соціальному становищу, ні ситуації. Спостерігають тенденцію до захоплення надмірною кількістю косметики і ювелірних прикрас.
9. Звичайний стереотип повсякденної сексуальної поведінки змінюється сексуальним і поведінковим розгальмуванням.
10. В маніакальній фазі хворий на вигляд молодший свого віку.
11. Критична самооцінка хворого під час психотичної фази відсутня або різко занижена. Він не спроможний усвідомити відповідальність за негативні наслідки власної поведінки.
Депресивна фаза МДП характеризується депресивною тріадою: зниженням настрою (депресією), розумово-мовною і руховою загальмованістю.
|
Сайт
