Спеціальна психіатрія

Сторінка 6

Неврологiчний статус характеризується зiничними порушеннями (мiозом, iнодi мiдрiазом, анiзокорiєю, неправильною формою зiниць). Одними з раннiх симптомiв хвороби є млявiсть або вiдсутнiсть реакцiї зiниць на свiтло при збереженнi її на акомодацiю i конвергенцiю (симптом Аргайлля Робертсона); паретичнiсть лицевих м’язiв; маскоподiбне обличчя, асиметрiя носогубних складок, нерiвномiрнiсть очних щiлин. Виникають фiбрилярнi посмикування м’язiв язика і колових м’язiв рота. Сухожильнi рефлекси пiдвищенi, iнодi нерiвномiрнi або зниженi. Можуть з’явитися табетичнi симптоми (вiдсутнiсть колiнних i ахiллових рефлексiв, порушення чутливостi та координацiї рухiв) навiть за вiдсутностi табесу.

Характерною ознакою прогресивного паралiчу є порушення тонких моторних актiв (мови i письма). Зокрема, до раннiх симптомiв належить дизартрiя (мова стає невиразною, “змазаною”).

Тривалiсть першої стадiї хвороби – вiд декiлькох тижнiв до кiлькох мiсяцiв.

У стадiї повного розвитку хвороби основним синдромом є прогресуюче недоумство, яке в поєднаннi з iншими психопатологiчними проявами зумовлює клiнiчну форму хвороби.

Простiй дементнiй формi властиве тотальне недоумство з порушенням пам’ятi, благодушнiстю, загальною змiною особистостi, розгальмованiстю потягiв.

Ця вiдносно повiльно прогресуюча форма виникає найчастiше. Для експансивної форми (класичної) типовими є ейфорично пiднесений настрiй, бундючне, безглузде маячення величнi (мегаломанiчного, грандiозного характеру). Наприклад, хворий стверджує, що має 2118 дiтей, бочки з дiамантами. Iнодi виникають стани, що нагадують манiакальне збудження. Однак при клiнiчному й експериментальному дослiдженнях легко виявити характерний симптом – недоумство.

На основі уродженого сифiлiсу в пiдлiткiв (10-15 рокiв) розвивається юнацький (ювенiльний) паралiч. Звичайно спостерiгається дементна форма, нерiдко в поєднаннi з ознаками соматичної неповноцiнностi (недорозвинення печiнки, залоз внутрiшньої секрецiї тощо) i психiчного недорозвитку , якi є наслiдком уродженого сифiлiсу. Часто при цiй формi виявляють вогнищевi симптоми (повна рефлекторна нерухомiсть зiниць, атаксiя, симптом Бабiнського).

Остання стадiя (маразм) характеризується рiзким виснаженням хворих, трофiчними порушеннями, пролежнями.

Вiдзначають глибоке недоумство і розлади мови. Хворi звичайно знерухомленi, не можуть себе обслуговувати, можливi лише елементарнi, некоординованi рухи. Iнодi порушується ковтання. Хворi поперхуються їжею, внаслідок чого може виникнути аспiрацiйна пневмонiя. Порушується робота сфiнктерiв. Смерть настає вiд iнсульту, захворювань, що приєднуються (пневмонiя тощо), чи фiзичного маразму.

Загальна тривалiсть хвороби (без лiкування) – близько 3 роки. Один період переходить в інший поступово.

Диференцiйна дiагностика прогресивного паралiчу спирається на психопатологiчнi, неврологiчнi симптоми i данi серологiчних дослiджень на сифiлiс, якi вiдiграють вирiшальну роль.

Лiкування проводять у стацiонарних умовах. Воно грунтується на загальних принципах терапiї паралiчу, а також третьої стадiї сифiлiсу (антибiотики групи пенiцилiну, препарати вiсмуту, йоду на основі піротерапії).

Психоендокринні порушення виникають часто внаслідок ураження гіпофізу, мікседеми, а також кретинізму, і проявляються порушеннями інтелектуальномнестичної та емоційних сфер.

Хворих із соматогенними та iнфекцiйними психозами здебiльшого лікують у загальносоматичних та iнфекцiйних лiкарнях. Етiологiчна терапiя полягає в лiкуваннi основного захворювання, яке викликало психоз.

Первинна профiлактика полягає в профiлактицi соматичних та iнфекцiйних хвороб, а вторинна – в ранньому й ефективному їх лiкуваннi.

Узагальнення та практичнi поради Будь-яка соматична або iнфекцiйна хвороба обов’язково призводить до порушення психiки, яке здебiльшого має непсихотичний характер. Психiчний стан значною мiрою впливає на перебiг основної хвороби. Медична сестра повинна уважно спостерігати за психічним станом хворого i про змiну його негайно доповiсти лiкарю.