|
Сторінка 10 Циметидин конкурентно інгібує секрецію метформіну в канальцях нирок, тому нирковий кліренс метформіну при поєднаному прийомі з циметидином уповільнюється. При цьому посилюється гіпоглікемізуюча дія метформіну, відтак при комбінованій терапії разом з ПСС або інсуліном ризик гіпоглікемії зростає ще більше. Впливу інших блокаторів Н2-гістамінових рецепторів на кліренс метформіну не відзначено.
Відомо, що контрастні речовини, які вводяться внутрішньовенно при артеріографії, можуть призводити до гострої ниркової недостатності з олігурією в пацієнтів із початковою стадією ураження нирок. Для запобігання розвитку на цьому фоні лактатацидозу слід відмінити метформін за 48 год до ангіографії та відновити його прийом лише через 48 год після завершення процедури.
У сучасній літературі відсутні вірогідні дані про взаємодію піоглітазону й розиглітазону з іншими лікарськими засобами.
Засоби, що порушують усмоктування вуглеводів у кишечнику
Розробка цієї групи лікарських засобів розпочалася наприкінці 1960-х років. Ідея полягала в тому, аби блокувати дію особливих ферментів кишечника – α-глюкозидаз. Дисахариди й олігосахариди в кишечнику не абсорбуються, однак під дією α-глюкозидаз розщеплюються до моносахаридів, які можуть усмоктуватися. Перші інгібітори α-глюкозидаз, отримані з пшеничного борошна, діяли тільки на панкреатичну α-амілазу, тому клінічний ефект був виражений слабо. Через деякий час із культури Actinoplanes utahensis було виділено псевдотетрасахарид, котрий у подальшому отримав назву акарбози. Другим лікарським засобом, упровадженим у широку клінічну практику, став міглітол – похідне дезоксинойриміцину, яке за структурою можна віднести до моносахаридів.
Механізм дії та фармакологічні ефекти
Механізм дії інгібіторів α-глюкозидаз передусім пов’язаний з їхнім впливом на ферменти, розміщені в ентероцитах. Акарбоза та міглітол оборотно й конкурентно інгібують α-глюкозидази, глюкамілазу, сукразу, декстриназу, мальтазу і лише незначною мірою α-амілазу (акарбозу) та лактазу (міглітол). Завдяки фармакокінетичним особливостям цих лікарських засобів їхня дія здебільшого відбувається у верхній частині тонкого кишечника. У дистальній його частині здатність інгібувати α-глюкозидази послаблюється, в результаті чого неперетравлені оліго- і дисахариди розщеплюються на моносахариди та всмоктуються всередину ентероцитів. Отже, під дією інгібіторів α-глюкозидаз уповільнюються процеси ферментування складних вуглеводів і, як наслідок, зменшується швидкість усмоктування продуктів цього процесу (моносахаридів). Саме тому не відбувається різкого підвищення рівня глікемії після їди. На процес усмоктування простих вуглеводів (глюкози, фруктози) як акарбоза, так і міглітол не впливають, тому антигіперглікемізуюча дія інгібіторів α-глюкозидаз проявляється тільки при переважному споживанні складних вуглеводів (продуктів, що містять крохмаль, а також декстринів і дисахаридів).
Фармакокінетика
Інгібітори α-глюкозидаз діють безпосередньо в тонкому кишечнику. Тому лише 2% від застосованої дози акарбози всмоктується і потрапляє в системний кровоток, а основна її частина зрештою розщеплюється мікроорганізмами, які населяють тонкий кишечник. Міглітол, навпаки, повністю всмоктується у проксимальній частині тонкого кишечника. Т1/2 міглітолу й акарбози становить близько 2 год, елімінація здійснюється нирками.
Місце в терапії
Лікарські засоби, що порушують усмоктування вуглеводів у кишечнику, застосовуються для лікування ЦД-2 здебільшого в комбінації з іншими пероральними ЦЗП. При цьому використовується здатність інгібіторів α-глюкозидаз ефективно знижувати постпрандіальну глікемію, а корекція рівня глікемії натще зазвичай досягається за допомогою ПСС або метформіну. На тлі прийому інгібіторів α-глюкозидаз фармакокінетика ПСС і метформіну не змінюється. Інгібітори α-глюкозидаз можна також поєднувати з інсулінотерапією.
Інтерес до застосування лікарських засобів цієї групи посилився після опублікування результатів подвійного сліпого дослідження STOP-NIDDM, в ході якого акарбоза істотно знижувала ризик розвитку ЦД-2 в осіб з надмірною масою тіла і порушенням толерантності до глюкози. Проте офіційно акарбозу не рекомендовано для профілактики ЦД-2.
|
Сайт
