|
Сторінка 8 Для контролю АТ часто необхідне комбіноване лікування. Перевага при цьому надається ЛЗ із тривалим ефектом і ефективною дією протягом 24 год при їх прийомі один раз на день. ЛЗ із тривалою дією також мінімізують варіабельність АТ і таким чином запобігають прогресуванню ураження органів-мішеней та зростанню ризику кардіоваскулярних подій.
Цільові рівні АТ
Якщо це можливо, слід досягати значень АТ нижче 140/90 мм рт. ст. у всіх пацієнтів з АГ, яким призначено фармакотерапію, або й нижче (за відсутності побічних ефектів ЛЗ). У хворих на ЦД антигіпертензивне лікування має бути інтенсивнішим, у зв’язку з чим цільовий АТ становить нижче 130/80 мм рт. ст. За можливості такого самого цільового рівня треба намагатися досягнути в осіб з установленим ССЗ.
Тривалість лікування
У цілому антигіпертензивну терапію слід проводити постійно. В загальній клінічній практиці АГ не надто добре піддається лікуванню, і лише меншість пацієнтів досягає АТ нижче 140/90 мм рт. ст. Отже, зростання прихильності населення до лікування й досягнення широкого контролю АТ є завданням для практичної медицини майбутнього.
Ліпіди плазми
Взаємозв’язки між підвищеним рівнем ХС у плазмі та ССЗ атеросклеротичного генезу відповідають усім критеріям причинності. Таким чином, факт зменшення ризику ССЗ при зниженні плазмової концентрації ХС є безсумнівним. Чим вищий ризик на початку лікування, тим більший зиск від останнього. Зростаючі рівні тригліцеридів у плазмі є сигналом для пошуку інших факторів, що можуть поєднуватися з так званим метаболічним синдромом.
Лікування
Як і в разі підвищеного АТ, першим принципом лікування вищезазначених відхилень є встановлення і контроль усіх компонентів загального ризику ССЗ, що передбачає, зокрема, відповідні поради стосовно ТК, фізичних навантажень, харчування і контролю АТ.
Зазвичай загальна концентрація ХС у плазмі має бути нижче 5 ммоль/л (190 мг/дл), а концентрація ХС ЛПНЩ – нижче 3 ммоль/л (115 мг/дл). У пацієнтів високого ризику, особливо в осіб зі встановленим ССЗ атеросклеротичного генезу, або в індивідів із ЦД цільові значення при лікуванні мусять бути ще нижчими: загальний ХС – до 4,5 ммоль/л (~175 мг/дл) з оптимумом до 4 ммоль/л (~155 мг/дл) (якщо можливо) та ХС ЛПНЩ – до 2,5 ммоль/л (~100 мг/дл) з оптимумом до 2 ммоль/л (~80 мг/дл) (якщо можливо). У разі якщо цільових значень досягти не вдається, загальний ризик ССЗ можна зменшити шляхом посиленого впливу на інші ФР.
Чи необхідно призначати статини всім хворим на ССЗ? Універсальне використання статинів з деяких причин є нереальним завданням.
Жодних специфічних цільових значень для ХС ЛПВЩ і тригліцеридів не обумовлено, проте концентрації ХС ЛПВЩ нижче 1,0 ммоль/л (~40 мг/дл) у чоловіків і нижче 1,2 ммоль/л (~45 мг/дл) у жінок, а також тригліцеридів натще нижче 1,7 ммоль/л (~150 мг/дл) є маркерами підвищеного ризику ССЗ. Показники концентрації ХС ЛПВЩ і тригліцеридів треба також використовувати як дорадник при виборі фармакотерапії.
В асимптомних пацієнтів з високим мультифакторним ризиком розвитку ССЗ, у яких до лікування рівні загального ХС і ХС ЛПНЩ вже наближені до 5 і 3 ммоль/л відповідно, спостерігаються позитивні наслідки подальшого зниження за допомогою ліпідознижувальних медикаментів загального ХС до ≤ 4,5 ммоль/л (175 мг/дл) (якщо можливо), а також ХС ЛПНЩ до ≤ 2,5 ммоль/л (100 мг/дл) (якщо можливо).
Послідовність проведення заходів щодо клінічної корекції рівнів ліпідів крові відображено на рисунку 3. 
Оскільки ризик ССЗ упродовж усього життя хворих на ЦД може бути високим (так само як і в недіабетиків з попереднім ССЗ), особливо якщо вони мають інші ФР чи мікроальбумінурію, їм показана рання та інтенсивна профілактика, з ліпідознижувальними ЛЗ включно. Це саме стосується хворих на ЦД типу 2 із помірним ризиком ССЗ.
У всіх пацієнтів із гострим коронарним синдромом лікування статинами слід починати під час їхнього перебування в лікарні. Зрозуміло, що таку ранню фармакотерапію необхідно поєднувати з ефективною корекцією способу життя і спеціальною дієтою після стаціонару.
|
Сайт
