|
Сторінка 6 Загалом внесок ЛЗ у лікування ожиріння є незначним, і в минулому повідомлялося про серйозні побічні ефекти при застосуванні багатьох ЛЗ подібного спрямування.
Орлістат пригнічує активність кишкових ліпаз, що запобігає гідролізу та всмоктуванню жирів. Утрата маси тіла при цьому, як правило, помірна. До того ж можуть з’являтися порушення функцій травної системи. Цей засіб слід уживати лише за умови повноцінної, збалансованої дієти.
Сибутрамін збільшує відчуття насиченості після споживання їжі внаслідок пригнічення ним зворотного захоплення в синапсах норадреналіну й серотоніну. На жаль, протипоказання і побічні ефекти цього ЛЗ досить відчутні.
Римонабант є інгібітором ендоканабіноїдних рецепторів, спроможним викликати помірне, але стабільне зменшення маси тіла у поєднанні з раціональною дієтотерапією. Він має здатність позитивно впливати на толерантність організму до глюкози та метаболізм жирів, його вживання веде до помірного зниження АТ. Нині досліджується здатність цього ЛЗ спричиняти депресію.
Фізична активність
Проблема фізичного розвитку є надзвичайно актуальною для європейського суспільства. Правильне фізичне виховання справляє значний позитивний вплив на перебіг АС, приводячи до зниження на 20-25% загальної смертності від ССЗ.
Частота серцевих скорочень
Підвищена частота серцевих скорочень (ЧСС) асоціюється з високим ризиком смертності від усіх причин і ССЗ, а також із розвитком ССЗ у загальній популяції, серед пацієнтів з АГ, ЦД та ІХС. Водночас знижена ЧСС може мати вплив на ССЗ через антиаритмічні або антиішемічні ефекти. Можливим патогенетичним механізмом є також прямий вплив підвищеної ЧСС на гемостаз, що призводить до прогресування АС.
Сьогодні відсутні дані стосовно впливу зниження ЧСС на прогнозування ССЗ у асимптомних осіб, хоча метааналізи результатів застосування β-адреноблокаторів (БАБ) і антагоністів кальцію (АК) у пацієнтів після ІМ та в осіб із хронічною СН продемонстрували клінічну ефективність цих ЛЗ. Дані попередніх досліджень показали залежність досягнутого успіху від ступеня зниження ЧСС. Однак досі невідомо, чи це зниження є єдиним механізмом позитивного впливу БАБ.
Лікування
У загальній популяції рекомендовано боротися з постійним зростанням ЧСС за допомогою корекції способу життя. Це включає регулярну фізичну активність, уникання психологічних стресів і надмірного вживання таких стимуляторів, як кофеїн. Зниження ЧСС за допомогою ЛЗ небажане в асимптомних осіб.
Як БАБ, так і селективні (щодо іонних каналів типу If) АК є ефективними у лікуванні стенокардії. БАБ рекомендовано пацієнтам після ІМ та хворим на ІХС за умови ретельного титрування дози.
Артеріальний тиск
У чоловіків і жінок підвищений АТ є ФР розвитку ІХС, СН, захворювань периферичних судин і ниркової недостатності. Рівні АТ перебувають у зворотній залежності від когнітивної функції, а АГ пов’язана з підвищеною частотою деменції. Смертність від ІХС та інсульту прогресивно й лінійно зростає в популяції людей, які мають АТ від 115/75 мм рт. ст. Окрім того, за даними Фремінгемського дослідження, АТ у межах (130-139)/(85-89) мм рт. ст. асоціюється з більш ніж двократним зростанням відносного ризику ССЗ порівняно з АТ нижче 120/80 мм рт. ст. Сучасна міжнародна класифікація рівнів АТ представлена в таблиці 2. 
Рішення щодо початку фармакотерапії АГ залежить не лише від рівня АТ, але й від загального кардіоваскулярного ризику, що потребує ретельного збору анамнезу, фізикального обстеження й лабораторних тестів, аби визначити: 1) наявність клінічно вираженого ССЗ; 2) одночасну наявність інших ФР ССЗ; 3) наявність субклінічного ССЗ або ураження життєво важливих органів. Клінічно виражене серцево-судинне чи ниркове захворювання відчутно збільшує ризик наступних кардіоваскулярних подій за будь-яких рівнів АТ (табл. 3).
Лікування АГ
Кого лікувати? Термін «лікування» потрібно застосовувати в значенні повної терапії. Це передбачає деталізовані поради щодо корекції способу життя всім пацієнтам з підвищеним АТ, а також призначення в деяких випадках ЛЗ. Рішення про початок антигіпертензивної фармакотерапії залежить від наявності чи відсутності ССЗ, ЦД, захворювань нирок, ураження органів-мішеней, а також від оцінки загального ризику ССЗ за системою SCORE (табл. 4). Особи, в яких повторні вимірювання АТ указують на АГ 2-ї чи 3-ї стадії (тобто систолічний АТ становить більш ніж 160 мм рт. ст. або діастолічний АТ – понад 100 мм рт. ст.), зазвичай вважаються кандидатами на антигіпертензивну терапію, оскільки результати великої кількості плацебо-контрольованих досліджень переконливо доводять, що у таких пацієнтів зниження АТ зменшує захворюваність і смертність від ССЗ. Щоправда, позитивний результат може бути досить помірним у пацієнтів з низьким загальним ризиком ССЗ. Крім того, дані рандомізованих контрольованих досліджень не можуть дати конкретні поради щодо медикаментозного лікування молодих жінок за відсутності в них інших ФР.
|
Сайт
