|
Сторінка 12 Ураження нирок як ФР у профілактиці ССЗ
Ураження нирок пов’язується з розвитком ССЗ і смертю. Підвищення ризику ССЗ спостерігається вже на час появи мікроальбумінурії. З погіршенням функцій нирок він прогресивно зростає, а при термінальній нирковій недостатності збільшується у 20-30 разів порівняно із загальною популяцією. Зв’язок між порушеними нирковими функціями і підвищеним ризиком ССЗ спостерігається в загальній популяції, а також у пацієнтів з АГ і попередніми ССЗ.
Лікування
У пацієнтів з ураженням нирок необхідний ранній контроль ФР ССЗ. Річ у тім, що особи з нирковими ураженнями та ІХС чи СН можуть не одержувати належного лікування. Призначення таким хворим усіх необхідних терапевтичних утручань дозволяє збільшити їхню виживаність.
Кардіопротекторна фармакотерапія
Як доповнення до ЛЗ, використовуваних з метою корекції АГ, рівнів ліпідів і глюкози у крові, показано призначення так званих профілактичних ЛЗ, що дозволило би знизити захворюваність і смертність унаслідок ССЗ.
Антитромбоцитарна терапія
У пацієнтів з АС застосування тромбоцитмодифікуючих ЛЗ приводить до істотного зниження смертності від усіх причин, судинної смертності, а також частоти нефатального ІМ та інсульту. При гострому коронарному синдромі сприятливим є додаткове призначення клопідогрелю. При тривалому перебігу АС використання комбінації аспірину та клопідогрелю не пов’язується із суттєвими перевагами щодо строків виникнення ІМ, інсульту або настання смерті внаслідок ССЗ, проте зумовлює підвищення ризику кровотеч. В асимптомних хворих аспірин знижує частоту ІМ і смертність від ІХС, але підвищує частоту геморагічних інсультів і шлунково-кишкових кровотеч.
β-Адреноблокатори
Метааналізи показали переваги БАБ у пацієнтів після ІМ щодо смертності від усіх причин, виникнення повторного ІМ і смерті внаслідок ІХС. (Результати дослідження DAVIT свідчать, що верапаміл можна розглядати як альтернативу для постінфарктних хворих, які мають протипоказання до застосування БАБ.) При хронічній СН терапія БАБ знижує смертність від усіх причин.
Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту
Серед пацієнтів із СН та дисфункцією ЛШ ІАПФ знижують ризик смерті, розвитку рекурентного ІМ та власне прогресування СН. Терапія ІАПФ також знижує ризик смерті після перенесеного гострого ІМ. Разом із тим дослідження з оцінки переваг ІАПФ у пацієнтів зі стабільною ІХС без дисфункції ЛШ показують різні результати. Так, у дослідженні PROGRESS зниження АТ в осіб з попереднім ССЗ за допомогою комбінації ІАПФ/діуретик зумовило значне зменшення частоти інсульту та інших ускладнень ІХС. У дослідженні HOPE (учасники – хворі на ЦД віком понад 55 років з одним додатковим ФР без дисфункції ЛШ чи неконтрольованої АГ) ІАПФ знижували ризик смерті та ІМ.
Антикоагулянти
Постінфарктним пацієнтам із підвищеним ризиком тромбоемболій показано призначення системних антикоагулянтів, зокрема в комбінації з аспірином.
Коли саме призначати кардіопротекторні ЛЗ як доповнення до тих, які використовуються з метою корекції АТ, рівня ліпідів у крові або лікування ЦД?
1. Аспірин призначають практично всім хворим з установленим ССЗ, а також особам із ризиком за SCORE понад 10% (за умови належного контролю АТ).
2. БАБ призначають після ІМ і, за ретельного титрування дози, пацієнтам із СН.
3. ІАПФ призначають при дисфункції ЛШ і пацієнтам із ЦД у поєднанні з АГ та нефропатією.
4. Антикоагулянти призначають при підвищеному ризику тромбоемболічних подій, зокрема за умови фібриляції передсердь.
Практичні аспекти лікування
Аспірин призначають:
1. Усім хворим з установленим ССЗ (а також ЦД), за винятком випадків протипоказань; рекомендована пожиттєва терапія в низьких дозах (75-150 мг на добу).
2. Асимптомним особам – лише у разі відчутного збільшення 10-річного ризику смертності від ССЗ і належного контролю АТ.
Клопідогрель показаний:
1. У разі алергії на аспірин.
2. Як доповнення до терапії аспірином (протягом 9-12 міс) при виникненні гострого коронарного синдрому.
|
Сайт
