|
Сторінка 10 
Метаболічний синдром
Термін «метаболічний синдром» застосовується на позначення комбінації кількох чинників (центрального ожиріння, артеріальної гіпертензії, низького рівня ХС ЛПВЩ та високого рівня тригліцеридів і глюкози у крові), які мають тенденцію до поєднання, підвищуючи тим самим ризик ЦД і ССЗ. Поряд із іншими різноманітними визначеннями метаболічного синдрому, сформульованими міжнародними та національними групами експертів, для клінічного застосування було розроблено оригінальне визначення, запропоноване Національним об’єднанням з оцінки навколишнього середовища і Робочою групою з лікування дорослих ІІІ скликання (NCEP-ATP III), яке рекомендовано Американською асоціацією серця, а також Національним інститутом серця, легень і крові (табл. 6). Крім того, існує визначення, створене зусиллями Консенсусної робочої групи Міжнародної діабетичної федерації (табл. 7). Проте варто мати на увазі, що показники поширеності метаболічного синдрому, одержані при застосуванні цих визначень, зазвичай різняться.
Головну увагу при лікуванні останнього слід приділяти корекції режиму праці й відпочинку, зменшенню маси тіла та підвищенню фізичної активності. Підвищений АТ, дисліпідемія і гіперглікемія (на рівні ЦД) можуть також потребувати залучення додаткового, медикаментозного, лікування відповідно до сучасних рекомендацій.
Психосоціальні ФР
Постійно зростає число свідчень незалежного впливу психосоціальних ФР на ризик ІХС. На додачу до збільшення ризику першої кардіоваскулярної події та погіршення стану при ІХС ці ФР можуть перешкоджати прихильності хворих до лікування й унеможливлювати позитивний вплив покращання способу життя. Разом із тим належна увага до психосоціальних ФР допоможе стабілізувати здоров’я та добробут пацієнтів і популяції загалом.
Показано, що нижченаведені психосоціальні ФР впливають як на ризик розвитку ІХС, так і на погіршення клінічного перебігу та прогноз у хворих із ІХС:
1) низький соціально-економічний статус;
2) соціальна ізоляція та брак соціальної підтримки;
3) стрес на роботі та в родині;
4) негативні емоції, у тому числі депресія та агресивність.
Також поступово збираються свідчення стосовно лікувальних і профілактичних утручань, які впливають на психосоціальні ФР і допомагають провадити здоровий спосіб життя. Пацієнтам з ІХС і супутньою тяжкою депресією можна призначати селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну задля корекції психологічного стану і покращання якості життя. Це припущення підтверджене результатами попередніх нерандомізованих досліджень.
Корекція психосоціальних ФР у клінічній практиці
Передусім необхідно визначити всіх пацієнтів із психосоціальними ФР. Це досягається за допомогою клінічного інтерв’ю чи стандартизованих опитувальників. Особам із клінічно вираженою депресією слід призначати психотерапію або лікування антидепресантами (найліпше – селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну) відповідно до чинних рекомендацій. За тими пацієнтами, які з певних причин не отримують лікування, необхідно встановити пильний нагляд. Крім того, повторна антидепресивна терапія призначається в разі, якщо симптоми депресії тривають більше 4-6 тиж.
Маркери запалення та гемостатичні фактори
ФР можна розподілити на кілька ієрархічних категорій, як-то: класичні, встановлені, явні, підозрювані, а також маркери ризику. Ці ФР пов’язані з багатьма біологічними системами, такими як системи регуляції тромбоцитів, коагуляції, фібринолізу, ендотеліальної функції та запалення. Іхній взаємозв’язок вивчений недостатньо й досі залишається предметом наукових дискусій. Під час досліджень виявлено залежність між маркерами запалення та розвитком ІМ, СН, ожиріння і ЦД.
Генетичні ФР
Інформація про генетичні ФР поділяється на три категорії: стосовно сімейного анамнезу, фенотипу і генотипу.
|
Сайт
