|
Сторінка 11 Сімейний анамнез
У низці досліджень установлено важливість сімейного анамнезу для прогнозу розвитку ССЗ і показано, що ризик ранньої ІХС при обтяженому сімейному анамнезі (захворювання у родичів першого ступеня спорідненості, чоловіків до 55 років і жінок до 65 років) коливається в межах 1,5-1,7 і не залежить від класичних ФР ІХС.
Ризик ІХС зростає при:
• наявності захворювання у родича першого, другого чи третього ступеня спорідненості;
• великій кількості родичів з ІХС;
• розвитку захворювання у родича в більш молодому віці.
Членам сімей, у яких коронарні захворювання досить поширені, зазвичай рекомендується корекція способу життя і, за необхідності, додаткове лікування.
Фенотип
Вивчення генетичних детермінант патологічного фенотипу, залученого в патофізіологічні процеси ІХС (дисліпідемія, АГ, ендотеліальна дисфункція, ЦД, гіпертрофія серця і судин, АС), є клінічно значущим, оскільки результати спостережень указують на спадкову природу згаданих відхилень.
Генотип
На ступінь вираженості ФР ІХС впливають як чинники навколишнього середовища, так і генетичні фактори. Концепція взаємодії генетичних факторів і середовища є вкрай важливою для розуміння, яким саме чином генетичну інформацію можна використати задля належної оцінки ризику. Велику кількість генів-кандидатів уже досліджено щодо їх причетності до ІХС та її ФР.
Питання статі: профілактика ССЗ у жінок
Від ССЗ жінок помирає більше, ніж чоловіків, хоча вік настання смерті серед останніх менший. ІХС як причина смерті серед жінок трапляється дещо частіше, а інсульт – відчутно частіше. Ризик ССЗ у жінок «відстає» на 10 років порівняно з аналогічним показником у чоловіків. Тобто 55-річна жінка за показниками ризику ССЗ подібна до 45-річного чоловіка. Зниження останніми роками смертності від ССЗ більш виражене у чоловіків, а кількість зареєстрованих випадків ССЗ суттєво зросла серед жінок, особливо в групі старечого віку.
Загалом всі етапи клінічного розвитку ССЗ вивчені у жінок недостатньо, що є перешкодою в лікуванні цієї групи хворих. Поради стосовно корекції ризику ССЗ, особливо фармакотерапії, ускладнюються неналежною доказовою базою, оскільки жінки часто становлять нерепрезентативну групу в клінічних дослідженнях, а гендерні відмінності у результатах лікування справді можуть мати місце. Показано, що аспірин у жінок знижує ризик інсульту, але не гострого ІМ. В осіб жіночої статі без клінічно виражених ССЗ ліпідознижувальні заходи можуть не впливати на загальну смертність чи смертність унаслідок ІХС. Водночас у пацієнток з установленими ССЗ корекція гіперліпідемії є ефективною щодо зниження частоти кардіоваскулярних подій, смертності внаслідок ІХС, частоти нефатального ІМ і реваскуляризацій, однак вона не впливає на загальну смертність.
Практичні аспекти
1. Загальноєвропейські та національні заклади охорони здоров’я мають належно усвідомити проблему неадекватної оцінки поширеності ССЗ серед жінок і вжити відповідних заходів на громадському та освітньому рівнях серед суспільства в цілому і медичних працівників зокрема.
2. Клініцистам варто зробити особливий наголос на оцінці ризику ССЗ в осіб жіночої статі.
3. Принципи оцінки загального ризику ССЗ та його корекції є тотожними для пацієнтів обох статей з особливим акцентом у жінок на відмові від ТК, профілактиці ожиріння, настороженості відносно використання пероральних контрацептивів і визначення толерантності до глюкози.
4. Низький абсолютний ризик ССЗ у молодих жінок може приховувати вищий відносний ризик, який з віком так чи інакше перетворюється на високий абсолютний. Отже, з метою зниження абсолютного ризику ССЗ із віком корекція способу життя загалом є важливішою, ніж фармакотерапія.
5. Екстраполяція результатів досліджень щодо зниження рівня ліпідів на жінок молодого або середнього віку, в яких відсутній вплив інших ФР, може призвести до суттєвого передозування ліпідознижувальних ЛЗ.
6. Гормонозамісна терапія не пов’язана зі зниженням кардіоваскулярного ризику, хоча вона може бути показана для полегшення симптомів менопаузи.
|
Сайт
