|
Сторінка 9 Свiдомiсть не затьмарюється, людина усвiдомлює свої дiї. Пiсля закiнченняафективної реакцiї амнезiї немає. Людину, яка скоїла злочин у станi фiзiологiчногоафекту, визнають осудною.
Патологiчний афект – це короткотривалий психiчний розлад, який виникає у вiдповiдь на значну несподiвану психiчну травму i є афективним розрядомна фонi запаморочливого стану свiдомостi, за яким настають загальне розслаблення, байдужiсть i, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезiєю.
У перiод запаморочливого стану людина не усвiдомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми дiями. За злочин, скоєний у станi патологiчного афекту,вона не несе кримiнальної вiдповiдальностi. Для проведення судово-психiатричноїекспертизи медик повинен якомога детальнiше зiбрати об'єктивний анамнез таописати стан i поведiнку людини пiсля виходу з афекту.
Стан патологiчного зниженого настрою називають депресiєю або меланхолiєю, яка є основною складовою частиною депресивного синдрому.
Депресивний синдром – це знижений, пригнiчений настрiй, iнтелектуальнаi моторна загальмованiсть.
Хворі вiдчувають гнiтючу, безмежну тугу. Вона часто не лише сприймаєтьсяяк душевний бiль, а й супроводжується тяжкими фiзичними вiдчуттями (неприємнiвiдчуття в надчерев'ї, тяжкiсть або бiль у дiлянцi серцi). Усе довкола хворі бачатьу темному свiтлi; те, що ранiше викликало задоволення, втрачає сенс. Минуле вонирозглядають як ряд помилок. У пам’ятi випливають i переоцiнюються минулi образи, нещастя, неправильнi вчинки. Теперiшнє i майбутнє видаються похмурими iбезвихiдними. Хворi майже не рухаються, весь день сидять, низько схиливши голову, або лежать у лiжку; рухиїх дуже повiльнi, вираз обличчя сумний. Вiдсутнє прагнення до дiяльностi.
Суїцидальнi тенденцiї свiдчать провиражений ступiнь тяжкостi депресiї.
Iнтелектуальне гальмування проявляється сповiльненою, тихою мовою,труднощами при обробці новоїiнформацiї, нерідко скаргами на рiзкезниження пам'ятi, неможливiсть зосередитися. Розлади сну – безсоннямабо поверхневим сном із частим пробудженням чи порушенням вiдчуттясну.
Соматичнi ознаки депресiї: хворiздаються постарiлими, в них спостерiгають пiдвищену ламкiсть нiгтiв, випадання волосся, прискорення пульсу,закреп; у жiнок – порушення менструального циклу, часто аменорею. Апетит здебiльшого вiдсутнiй: їжа – “яктрава”, хворi їдять через силу, худнуть.
Депресiя з маяченням самозвинувачення. Хворi докоряють собiза поганi вчинки, злочини, дармоїдство, симуляцiю, неправильне життя,вимагають суду над собою, покарання. У деяких випадках самозвинувачення пов’язане з помилками, допущеними в минулому, але неймовiрноперебiльшеними в перiод депресiї.
Нiгiлiстичне маячення мегаломанiчного (грандiозного) фантастичногозмiсту. Хворi заперечують iснування всесвiту та самих себе, стверджують, що їхзвинувачують у скоєнні тяжких злочинів, за якi вони заслуговують найвитонченiшихкатувань i жорстокої страти. Вони будуть розплачуватися за свої грiхи стражданнями протягом сотень i тисяч рокiв (меланхолiчна парафренiя).
Депресiя iпохондрична. При зниженому настрої i рiзноманiтних неприємнихсоматичних вiдчуттях хворі переконанi в тому, що вони захворiли на тяжку, невилiковну хворобу, тому невпинно i наполегливо звертаються до лiкарiв рiзних профілів.
Депресiя у структурi окремих хвороб. Депресивнi розлади розвиваютьсяпри манiакально-депресивному психозi, циклотимiї, а також при шизофренiї, епiлепсiї,симптоматичних та iнтоксикацiйних психозах, органiчних захворюваннях головного мозку. Особливо тяжкi для дiагностики циклотимiчнi депресiї у зв’язку з незначним вираженням афективного компонента й ознак загальмованостi та ускладненнямклiнiчної картини синдромами нав’язливостi, деперсоналiзацiї, дереалiзацiї,сенестопатiями, вегетативними розладами.
Порівняльно-вікові особливості депресивного синдрому.
У дітей дошкільного віку депресії проявляються вегетативними і руховими порушеннями, оскільки цьому віку властиві власне ці форми реагування.
|
Сайт
