Загальна психопатологія

Сторінка 17

Основними видами затьмарення, або якiсного продуктивного порушеннясвiдомостi, є делiрiй, онейроїд, аменцiя, типова й атиповi форми запаморочливих(сутiнкових) станiв.

Делiрiозний синдром – це затьмарення свiдомостi, що поєднується з множинними рухомими, сценiчними, сюжетними галюцинацiями, переважно зоровими, iнодi слуховими (шум, музика, гуркiт, часом слова), смаковими, якi стосуються безпосередньо хворого, неприємнi для нього, часто мають залякувальнийхарактер.

Емоцiйний стан та поведiнка хворого значною мірою зумовлені змiстом галюцинаторно-iлюзорного сприймання.

Пiсля делiрiозного стану в пам’ятізберiгаються яскравi, але не завждипов’язанi між собою спогади.

Яскравiсть i багатство спогадiв обернено пропорцiйнi глибинi оглушення iпрямо пропорцiйнi яскравостi галюцинаторних образiв. Внаслiдок галюцинаторних переживань хворий може проявити агресію.

У клiнiчнiй практицi переважноспостерігають такi види делiрiю: алкогольний (бiла гарячка), iнфекцiйний,iнтоксикацiйний, епiлептичний, травматичний та судинний. Бiля лiжка хворого,в якого розвинувся делiрiй, необхідновстановити iндивiдуальний медичнийпост.

Онейроїд – це стан своєрiдногосновидного затьмарення свiдомостi,який характеризується тим, що примiнливiй глибинi порушення вона супроводжується яскравими, образними,фантастичними галюцинацiями.

Хворi нiби бачать химерний сон чи кiнофiльм, у якому вони беруть участь. Їмздається, що вони знаходяться в космiчному польотi, в пiдземному чи пiдводномуцарствi, вiдвiдують iншi планети, казковi царства. При цьому хворі переважно залишаються спокiйними, мiмiка обличчя або нiчого не вiдображає, або відображаєблаженство (рiдше здивування). Пiсля виходу з такого стану вони пам'ятають своїпереживання. Онейроїд виникає при iстерiї, шизофренiї, епiлепсiї та наркотичнійiнтоксикацiї.

Аментивний синдром (аменція) проявляється безладністю мислення, розгубленістю, повним дезорiєнтуванням у мiсцi, часi й власнiй особi.

Галюцинацiй небагато, причому переважають слуховi. Рухове збудження виражене слабше, нiж при делiрiї, в основному воно в межах лiжка, рухи хаотичнi, дiїне закiнченi. Тривалiсть аменцiї – вiд кiлькох днiв до кiлькох тижнiв, а пiсля повернення свiдомостi цей стан амнезується. Прогностично несприятливою ознакою дляжиття є поява своєрiдних рухiв, що нагадують пошук чогось у лiжку або “перебирання” пальцями постiльної чи натiльної бiлизни. Наявнiсть аментивного синдромусвiдчить про тяжкiсть загального стану (наприклад, тяжка форма черевного тифу).

Запаморочливi (сутiнковi) стани характеризуються хворобливим звуженням свідомості. При раптовiй змiнi стану свiдомостi хворі не орiєнтуються в тому,що відбувається довкола, не осмислюють ситуацiю, не можуть правильно її оцiнити.

Реальнiсть вони не сприймають зовсiм або сприймають у спотворенномувиглядi, iнодi в протилежному значеннi, через що вчинки хворих здаються зовнiневмотивованими i не вiдповiдають ситуацiї. Хворi в запаморочливому станiнебезпечнi для себе i людей, які їх оточують, оскiльки не можуть керувати своїмидiями, що призводить до найнесподiванiших вчинкiв: вбивства, пiдпалів тощо.

Коли запаморочливий стан минає, хворі амнезують весь його перiод.

Тривалiсть запаморочливих станiв свiдомостi – вiд кiлькох хвилин до кiлькох днiв.

Запаморочливi стани свiдомостi, якi розвиваються вночi, характеризуютьсяходiнням у снi, або сомнабулiзмом. Хворi пiдводяться з лiжка, починають щосьшукати, нерiдко розмовляють самi із собою, виходять на вулицю, лізуть на дерева,паркани i дахи. Вони не реагують, коли до них звертаються. Iнодi повертаються,лягають в лiжко i засинають або, як i пiсля закiнчення судомного нападу, засинають у будь-якому мiсцi. Тривалiсть ходiння в снi рiзна: найчастiше кiлька хвилин,рiдше – кілька годин.

Короткотривалий запаморочливий стан із надто вираженим руховим збудженням називають фугою. Вона триває вiд кiлькох секунд до кiлькох хвилин. У станiфуги хворi кудись бiжать, не звертаючи уваги на транспорт, що рухається, здирають з себе одяг у громадських мiсцях, несамовито трощать усе на своєму шляху.