Загальна психопатологія

Сторінка 16

Категорична вiдмова вiд приймання лiкiв та виконання медичних манiпуляцiйможе свiдчити про загострення психозу. Про таку поведiнку хворих необхiднодоповiсти лiкарю-куратору, а в в листку призначень зафiксувати факт вiдмови.

При виявленнi у хворих суїцидальних тенденцiй потрібно встановити за нимнагляд i негайно доповiсти про це лiкарю.

Хворих із статевими відхиленнями слiд утримувати під постiйним наглядом.

Про скоєння хворими iмпульсивних вчинків необхiдно сповiстити лiкаря.

Гiпербулiя є ознакою порушення психiки. За такими хворими потрібно встановити нагляд i доповiсти лiкарю.

Розвиток негативiзму чи кататонiчного синдрому свiдчить про загостренняпсихозу і потребує нагляду за хворими.

Кататонiчний ступор сягає глибокого ступеня, коли хворий не може рухатись i вживати їжу. Необхiдно проводити профiлактику пролежнiв i штучне годування через назогастральний зонд.

Питання для самоконтролю1. Порушення основних iнстинктiв.

2. Основнi причини вiдмови хворого вiд вживання їжi i приймання лiкiв.

3. Основнi види спотворення оборонного iнстинкту.

4. Основнi види статевих перверцiй.

5. Сутнiсть непереборних та iмпульсивних потягiв i дiй.

6. Сутнiсть гiпербулiї та гіпобулiї. Основнi види гiпербулiї.

7. Клiнiчнi прояви кататонiчного синдрому.

8. Особливості догляду за хворими з тривалим кататонiчним ступором.

9. Основнi форми порушення уваги.

Порушення свiдомостiУ клiнiцi розрiзняють виключення та затьмарення свiдомостi.

Одним із видів виключення свiдомостi є непритомність, яка виникає внаслiдокрiзкої гіпопсiї головного мозку. Непритомність можуть спричинити емоцiйний стрес,перегрiвання, закачування при русi транспорту, хронiчне недоїдання, недосипання,вагiтнiсть тощо.

Долiкарська допомога полягає у виконанні таких дій: надати хворому зручнегоризонтальне положення, полегшити доступ свiжого повiтря, розстебнути комiрець,змочити обличчя холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. При цьомупомiчник повинен пiдняти нижнi кiнцiвки на 50-70 см, щоб полегшити доступ кровiдо головного мозку. При затяжнiйнепритомностi, яка супроводжується тяжким колапсом, необхiдно викликати лiкаря i пiдготувати шприци,а також препарати невiдкладної допомоги (адреналiн, мезатон, кофеїн,глюкозу, серцевi глiкозиди).

У соматичнiй практицi в ослаблених хворих можна спостерiгативиключення свiдомостi. Найбiльшлегкий ступiнь виключеннясвiдомостi називають оглушенням.

Воно характеризується пiдвищеннямпорога збудливостi, внаслiдок чоголише сильнi подразники доходять досвiдомостi. Тому навколишнє середовище сприймається нечiтко, iнколифрагментарно. Емоцiї при вираженому оглушеннi нiвельованi, руховаактивнiсть послаблена або вiдсутня.

Оглушеннявиникаєприiнтоксикацiях,iнфекцiях,черепномозковiй травмi, тяжких соматичних захворюваннях, пiсляепiлептичного нападу тощо. Бiльштяжкий ступiнь виключеннясвiдомостi, при якому контакт із хворим не можливий, але безумовнi рефлекси ще збереженi, називають сопором.

Найтяжчим ступенем виключення свiдомостi є кома. Як i присопорi, контакт із хворим не можливий, але, на вiдмiну вiд нього, при комiзгасають безумовнi рефлекси ( корнеальний, зiничний тощо). Розрізняють такі основні види коми: алкогольна, iнтоксикацiйна, апоплектична,гiпер- та гiпоглiкемiчна, епiлептична,уремiчна, печiнкова, посттравматична тощо. Якщо у хворого розвинувся сопор або кома, медична сестра зобов’язананегайно сповiстити про це лікарю-куратору або черговому лiкарю.

При епiлепсiї нерiдко виникають так званi абсанси – короткочаснi порушеннясвiдомостi, при яких мить або, рiдше, кiлька секунд хворий неначе “вiдсутнiй”. Вiнзастигає в тiй позi, яка була в момент абсансу, погляд застигає i спрямований водну точку, обличчя блiдне. Через дуже короткий час хворий повертається до тямиi продовжує розпочату справу. Ззовнi складається враження, немовби він на якусьмить замислився. Перiод абсансу хворий амнезує. Якщо медична сестра помiтить,що у хворого є абсанси, вона повинна сповiстити про це лiкаря, щоб вiн правильнозорiєнтувався в дiагнозi та лiкуваннi.