|
Сторінка 3 Психосенсорнi розлади – це змiнене зорове сприймання реальних предметiв, об’єктiв, явищабо суб’єктiв iз збереженням їх впiзнавання i значення. Цим вони вiдрiзняються вiд iлюзiй, бо приостаннiх усвiдомлення значення предметiв чиоб’єктiв змiнене. Психосенсорнi розлади, якi стосуються навколишнього реального свiту, називають дереалiзацiєю.
Дереалiзацiя – це стан, при якому навколишнє середовище й оточення сприймаються хворим нечiтко, як щось безбарвне, декоративне, нереальне. Хворi втрачають чуттєве сприймання предметiв, людей, якi видаються їм абстрактними, позбавленими чуттєвого компонента. До дереалiзацiї вiдносять явища вже баченого(вже почутого, вже випробуваного, вже пережитого) i нiколи вже баченого (не чутого, не випробуваного, не пережитого). У першому випадку в незнайомiй ситуаціївиникає вiдчуття, що вона знайома, у другому – добре вiдома ситуація видаєтьсячужою, побаченою вперше. Порушується сприймання часу: вiн минає повiльно абонадзвичайно стрiмко.
Дереалiзацiя може проявлятись макропсiями, коли предмети здаютьсязбiльшеними; мiкропсiями, коли вони сприймаються зменшеними; порропсiями,коли вiдстань до них здається дуже великою; можуть змiнюватись колiр iосвiтлення об’єкта.
Психосенсорнi розлади, що стосуються сприймання хворими самих себе, називають деперсоналiзацiєю.
Деперсоналiзацiя – це порушеннясамосвiдомостi, вiдчуття змiни, втрати,вiдчуження або роздвоєння свого “Я”. Упорiвняно легких випадках вона проявляється тим, що хворi вiдчувають внутрiшнюзмiну, яка стосується їх почуттiв i думок,Динаміка деперсоналізації і дереалізації як прояв психічного захворюванняу творчості Ван Гогане подiбних на попереднi. Можлива втрата відчуттiв: хворi стверджують, що вонине вiдчувають радостi, горя, суму, каяття, часто зникає відчуття сну. В тяжкихвипадках деперсоналiзацiя проявляється вiдчуженням почуттiв, думок, дiй, iншимисловами – змiнами внутрiшнього стану власного “Я”, але без змiни усвiдомленняхворим себе самого.
Iнколи деперсоналiзацiя проявляється розладами схеми тiла. У хворого, вякого закриті очі, з’являється вiдчуття, що все тiло або деякі його ділянки змiнилисвою форму чи величину (голова, шия, тулуб, кiнцiвки стали великими, малими абодеформованими).
Узагальнення та практичнi поради Бiльшiсть захворювань призводять до астенiзацiї хворих i зниження порогасприймання. Звичайнi подразники, на якi здорова людина не звертає уваги, дляхворих нерiдко стають надсильними, неприємними або непереносимими. Томумедична сестра повинна слiдкувати за тишою, помiрним освiтленням, чистим повітрям тощо.
Якщо хворий слабо реагує чи не реагує зовсiм на звичайнi подразники, цесвiдчить про погiршення його стану. Тоді необхiдно викликати лiкаря.
Галюцинацiї виникають лише при психозах. Розвиток галюцинаторноїповедiнки свiдчить про те, що у хворого розвинувся психоз. Бiля нього потрібновстановити iндивiдуальний пост i негайно сповiстити лiкаря.
Зменшення кількості подразників сприяє правильності сприймання (бажанийнизький рівень шуму, невелика кількість людей, проста обстановка в палаті тощо).
Спостерігаючи за поведінкою хворого, необхідно звертати увагу на ймовірніоб’єктивні ознаки галюцинування (прислухання, приглядання, затуляння вух і очей,принюхування, неадекватний сміх, розмова із самим собою, раптове припиненнярозмови тощо).
Переключення уваги хворого зменшує інтенсивність галюцинацій. Требапостаратись відволікти увагу від галюцинацій, підтримувати і підбадьорувати хворого, не варто сміятись над його переживаннями і поведінкою.
Найбiльш небезпечними для хворого й людей, які його оточують, єiмперативнi галюцинацiї. Хворого з iмперативними галюцинацiями необхiдно негайно госпiталiзувати в психiатричну лiкарню або встановити бiля нього iндивiдуальний цілодобовий пост.
Питання для самоконтролю1. У чому полягає рiзниця мiж гiпер- i гiпестезiєю?2. Причини анестезiї.
3. Що таке галюцинацiї? Їх класифiкацiя.
4. Особливостi галюцинаторної поведiнки.
5. Клiнiка синдрому Кандiнського-Клерамбо.
|
Сайт
