|
Сторінка 1
За даними світової статистики, від 2 до 4% населення планети хворіє на цукровий діабет (ЦД). Наявність ЦД серйозно ускладнює перебіг порушень мозкового кровообігу і можливості реабілітації таких пацієнтів. Неадекватна терапія ЦД, особливо в гострий період інсульту, істотно підвищує ризик повторного інсульту або збільшує площу ішемічного вогнища.
Сучасні діагностичні технології значно розширили уявлення про тісний взаємозв’язок ЦД, кардіальної та цереброваскулярної патології. Сьогодні спостерігаємо зближення багатьох аспектів ендокринології, кардіології та неврології. Це стосується спільності питань патогенезу, клініки та підходів до лікування. У хворих на ЦД у 25 разів підвищується ризик розвитку інсультів, ниркової недостатності, інфарктів і сліпоти, а тривалість життя в середньому менша на 15 років, ніж у популяції загалом. У цьому аспекті інсульт можна розглядати як своєрідний аналог інфаркту міокарда, а транзиторні ішемічні атаки нагадують нестабільну стенокардію.
Щорічно у світі інсульт уражає понад 10 млн осіб. Рання 30-денна летальність після інсульту становить 34,6%, упродовж року помирають 50% хворих; 31% таких пацієнтів потребують сторонньої допомоги, а 20% не в змозі самостійно пересуватися. Лише 20% хворих повертаються до попередньої праці. У 60% осіб після судинної катастрофи спостерігаються залишкові явища різного характеру й ступеня вираженості.Інсульт посідає друге місце в загальній структурі причин смертності населення. Щорічно внаслідок інсульту у світі помирають майже 6 млн осіб, причому понад 70% смертельних випадків припадає на країни, що розвиваються, до яких належить й Україна. За відсутності невідкладних профілактичних заходів смертність від інсульту протягом найближчих 10 років зросте на 12% на всій земній кулі й більш ніж на 20% – у країнах із низьким рівнем життя. Уже сьогодні смертність від гострих порушень мозкового кровообігу в нашій країні набагато перевищує показники країн Західної Європи.
Оскільки гострі ішемічні інсульти становлять близько 80% усіх інсультів, вироблення оптимальної тактики лікування саме цього типу гострих розладів мозкового кровообігу стало пріоритетним завданням сучасної ангіоневрології. Гострий ішемічний інсульт – динамічний процес, що розпочинається з вогнищевої ішемії і завершується формуванням інфаркту мозку. При цьому через низку причин частота застосування тромболітичної терапії залишається низькою навіть у передових медичних центрах.
Епідеміологія гострих розладів мозкового кровообігу у хворих на ЦД
Наявність ЦД типу 2 вірогідно підвищує ризик розвитку інсульту в 2-6 разів, при цьому смертність від серцево-судинних захворювань загалом і від інсульту зокрема в таких пацієнтів більш ніж у 2-4 рази вища. Перебіг розладів мозкового кровообігу в таких хворих тяжкий, оскільки порушення вуглеводного обміну асоційовані з більш високою частотою летальності та інвалідизації. За даними масштабного дослідження UKPDS (The United Kingdom Prospective Diabetes Study) встановлено, що рівень глікозильованого гемоглобіну (HbА1c) тісно пов’язаний з імовірністю настання летального кінця внаслідок гострого інфаркту чи інсульту: підвищення вмісту HbА1c на 1% супроводжується зростанням на 17% частоти мозкового інсульту. Практично важливо, що не тільки тяжкі форми ЦД типу 2, але й інсулінорезистентність супроводжується підвищенням ризику мозкового інсульту.
Значення ЦД як чинника ризику виникнення першого інсульту було продемонстровано в популяції осіб віком від 55 до 84 років у ході десятирічного спостереження, що здійснювалося в м. Фремінгем (США). Так, установлено, що в людей віком понад 40 років гострі порушення мозкового кровообігу виникають на тлі ЦД у 1,5-2 рази частіше, ніж в осіб, які не страждають на це захворювання, а у віці до 40 років – у 3-4 рази частіше, причому серед таких пацієнтів значно переважають жінки. У віці до 40 років при нетривалому перебігу ЦД у разі гіпоглікемічної коми можливий розвиток крововиливу в мозок, а при тривалому (понад 15-20 років) – інфаркт мозку. Нерідко, зокрема у хворих літнього віку, ЦД діагностується із запізненням, хоча трапляється в 50% таких пацієнтів.
|
Сайт
