Аналіз побічних ефектів антипаркінсонічних засобів

Сторінка 5

ХП традиційно розглядають як захворювання, котре переважно уражує моторну сферу. Одначе, крім вищезазначених моторних симптомів, у клінічній практиці ХП мають місце і немоторні прояви (див. рисунок). Більше того, із прогресуванням захворювання деякі з них набувають домінуючого клінічного значення, справляючи негативний уплив на якість життя пацієнтів, призводячи до їх інвалідизації та скорочення тривалості життя. Немоторні прояви ХП включають вегетативні, психічні, диссомнічні, сенсорні та деякі інші розлади [22].

Нове розуміння механізмів розвитку та ролі немоторних проявів у структурі ХП відкриває концепція H. Braak et al. (2003), згідно з якою дегенеративний процес не обмежується компактною частиною чорної субстанції, а послідовно залучає більшу кількість мозкових структур. Указані автори виділили 6 стадій розвитку патологічного процесу при ХП:

• Перша стадія – дегенерація нюхової цибулини та переднього нюхового ядра, що клінічно може проявлятися порушеннями нюху.

• Друга стадія характеризується включенням ядер стовбура мозку, котрі контролюють афективні, вегетативні функції, цикли сну та неспання, що може проявлятися порушенням поведінки під час сну зі швидким рухом очей, депресією, закрепами.

• Третя та четверта стадії характеризуються класичними моторними проявами ХП, що пов’язано з розповсюдженням дегенеративного процесу на чорну субстанцію.

• П’ята та шоста стадії: тільця Леві з’являються в лімбічних структурах та корі головного мозку, що призводить до розвитку когнітивних, поведінкових та психічних розладів [25].

На наш погляд, досить цікавими є дані щодо порушень сну. ХП – це «хвороба 24 годин»; симптоми, що проявляються у нічний час, є невіддільною частиною загальної клінічної картини захворювання. Фактично у всіх пацієнтів із ХП виявляються симптоми, котрі проявляються вночі з різним ступенем вираженості, спричиняють порушення сну та значно погіршують якість життя.

Висока поширеність розладів сну у хворих із ХП, обмежена можливість полісомнографічного дослідження для практичних лікарів та їх пацієнтів, а також відсутність можливості отримання об’єктивних даних за сучасними шкалами, котрі характеризують порушення сну, – все це зумовлює необхідність розробки шкали, за допомогою якої неврологи об’єктивно оцінювали би чинники, що викликають розлади сну при ХП. З метою більш об’єктивної оцінки характеру та ступеня вираженості моторних, немоторних та фармакологічних факторів, які викликають порушення сну при ХП, а також визначення ефективності протипаркінсонічної терапії для поліпшення якості життя хворих, на кафедрі неврології Російської медичної академії післядипломної освіти, у Центрі екстрапірамідних захворювань було розроблено Шкалу комплексної оцінки факторів, що викликають розлади сну при ХП [34].

Шкала охоплює 16 чинників, які найбільш часто зустрічаються та сприяють розвитку порушень сну при ХП. Їх поділено на моторні, немоторні та фармакологічні (ускладнення неадекватної фармакотерапії). До моторних факторів належать нічна акінезія (частота якої, за результатами досліджень, становила 41,7%), хропіння (30,1%), нічна акатизія (7,7%), синдром неспокійних ніг (5,8%), періодичні рухи кінцівками (3,8%). Немоторні нічні симптоми ХП включали ніктурію (71,8%), афективні порушення (52,4%), нічну затримку сечі (23,3%) та гіпергідроз (8,7%), а також панічні атаки (0,9%).

До фармакологічних нічних симптомів ХП (ускладнення неадекватної фармакотерапії, котрі проявляються у нічний час) було віднесено: надмірну денну сонливість, тісно пов’язану з порушенням сну (62,2%), дистонію (23,3%) та психотичні порушення, зокрема нічні кошмари (20,3%), галюцинації (8,7%), психотичне збудження вві сні (8,7%,), а також ілюзії (3,8%). Нічні симптоми ХП умовно класифікували як фармакологічні, якщо вони з’являлися після модифікації протипаркінсонічної терапії (призначення нового ЛЗ чи збільшення його дози), та реєстрували після зміни доз та схем прийому протипаркінсонічних ЛЗ.

Після отримання результатів зазначених досліджень одним з основних напрямів корекції порушень сну стало визначення його розладів із подальшими змінами дофамінергічної терапії та розробкою рекомендацій щодо гігієни сну. Адекватна протипаркінсонічна терапія та дотримання гігієни сну у всіх випадках приводили до поліпшення якості сну, а необхідності призначення снодійних ЛЗ не було в жодному випадку [8].