|
Сторінка 4 На особливу увагу заслуговують неерголінові АДАР (праміпексол, ропінірол та пірибедил). Зокрема, становить інтерес наявність суттєвого впливу на виникнення тремору у препарату пірибедил (впливає на D2 /D3-рецептори), що супроводжується послабленням депресії. Динаміку загальних проявів паркінсонізму (брадикінезії, тремору, ригідності) під впливом 3-місячної терапії пірибедилом вивчали у 23 центрах на 113 хворих (P. Rondot, M. Ziegler, 1992, 1999).
Таким чином, використання АДАР є одним із перспективних та активно досліджуваних напрямів терапії дискінезій при ХП. Т. Chase et al. (1998) відмічають такі переваги АДАР порівняно з монотерапією леводопою:
• безпосередня стимуляція ДА-рецепторів;
• відсутність необхідності біотрансформації в активну речовину;
• можлива селективність щодо ДА-рецепторів;
• більш тривалий період напіввиведення;
• менша ймовірність рухових ускладнень;
• відсутність утворення вільних радикалів;
• потенційна нейропротекторна дія.
Неерголінові АДАР визнано клінічно корисними у терапії хворих як на пізній, так і на ранній стадіях ХП та в цілому достатньо безпечними [33].
До засобів з антидискінетичною дією належить також амантадин. Він проявляє помірну антидискінетичну активність, котра пов’язана з блокадою рецепторів глутамату на стріарних еферентних нейронах [29]. Запропоновано різні гіпотези стосовно механізму дії амантадину, проте на підставі результатів проведених досліджень установлено, що гіперфункція глутаматних NMDА-рецепторів на стріарних еферентних нейронах викликає хронічну нефізіологічну стимуляцію дофамінергічних структур [21, 37]. Амантадин, таким чином, запобігає глутаматергічній гіперактивності та зменшує прояви дискінезій.
Не останню роль у терапії деяких дискінезій відіграють інгібітори КОМТ. Відомо, що леводопа метаболізується декарбоксилазами ароматичних L-амінокислот (ДОФА-декарбоксилазою) до ДА, а КОМТ – до 3-о-метилдопи. Інгібітор КОМТ ентакапон гальмує активність ферменту на периферії, однак у клінічно значущих дозах не впливає на активність церебральної КОМТ. Варто зазначити, що ентакапон призначається з кожною дозою лікарської форми леводопи разом з інгібітором ДОФА-декарбоксилази, але не використовується у власному режимі, тому слід передбачити регулярність прийому цього ЛЗ хворими [39]. Інгібування КОМТ збільшує період часу, протягом якого леводопа здатна долати гематоенцефалічний бар’єр та надходити до мозку, де вона безпосередньо перетворюється на ДА та депонується. Це дає змогу знизити разову чи добову дозу леводопи, а отже, зменшити прояви дискінезій.
Метою дослідження Н.В. Федорова та І.С. Грачова (2008) було вивчення антидискінетичної дії інгібітора КОМТ ентакопону у складі комплексного леводопавмісного препарату Сталево. До дослідження було залучено 20 пацієнтів (13 жінок і 7 чоловіків), котрі отримували Сталево у середній добовій дозі леводопи (450 ± 100 мг) протягом 3 міс. Для оцінки ступеня тяжкості ХП використовували шкалу Хен і Яра; ступінь тяжкості дискінезій оцінювали за шкалами AIMS, UPDRS (IV частина); якість життя хворих ХП – за шкалою PDQ 39 [34].
Середній вік хворих, котрі брали участь у дослідженні, становив 62,8 ± 7,2 року, ступінь тяжкості за Хен і Яром – 3,5 ± 0,5. Показники за шкалами AIMS, UPDRS та PDQ 39 наведено у таблиці 3. При аналізі результатів дослідження було виявлено кореляцію між ступенем тяжкості дискінезій, тривалістю ХП та тривалістю терапії леводопою (р < 0,001). У групі хворих, які отримували Сталево, виявлена дискінезія піку дози у 55% випадків, дискінезія закінчення дози – у 45%. У 17 пацієнтів спостерігалося статистично значуще зменшення вираженості та тривалості дискінезій, а також поліпшення показників якості життя (р < 0,005).
Зазначимо, що на сьогодні існує обмежена кількість ЛЗ, котрі здатні зменшувати прояви дискінезій та поліпшувати якість життя хворих ХП. Проте терапія лікарських дискінезій препаратами амантадину та інгібітором КОМТ ентакапоном у складі Сталево значно зменшує вираженість та тривалість дискінезій, тим самим поліпшуючи якість життя пацієнтів.
|
Сайт
