Гігієна як наука. Загальні питання, історія та методологія гігієни

Сторінка 10

Суть методу лабораторного гігієнічного експерименту поля­гає в тому, що в лабораторних умовах на математичних, кібер­нетичних, санітарно-технічних та інших моделях і установках проводиться експеримент або з вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини, або з вивчення окремих чинників навколишнього середовища.

Метод санітарної експертизи передбачає дослідження та розв'язання будь-яких питань особами, які володіють сукупніс­тю спеціальних знань у галузі гігієни і санітарії. До числа об'єктів, що підлягають санітарній експертизі, належать пит­на вода, продукти, підприємства громадського харчування, дитячі дошкільні та загальноосвітні установи, лікувально-профілактичні заклади, книги, дитячі іграшки, одяг тощо.

Метод санітарної освіти являє собою гігієнічне виховання та навчання населення основам здорового способу життя, пра­вилам профілактики захворювань, формуванню його загально-гігієнічної та екологічної грамотності.

Підставою щодо забезпечення оптимальних умов для життє­діяльності людини та адекватного управління якістю середо­вища є гігієнічне регламентування.

У зв'язку із цим виникає нагальна потреба як загальнометодологічного, так і прикладного змісту в науковому обґрун­туванні оптимальних та гранично допустимих параметрів чин­ників навколишнього середовища, які служать основою для визначення та опрацювання гігієнічних нормативів, санітар­них правил і норм та профілактичних заходів.

Гігієнічним нормативом називають чітко визначений діапа­зон параметрів чинника навколишнього середовища, який є оптимальним або безпечним з точки зору збереження нор­мальної життєдіяльності і здоров'я людини, людської попу­ляції і майбутніх поколінь.

В основі теорії й практики гігієнічного нормування знаходяться певні принципи, що їх використовують практично в„ усіх галузях наукового регламентування чинників навколиш­нього середовища.

До провідних принципів гігієнічного нормування належать принципи примату (пріоритета) медичних показників, дифе­ренціації біологічних відповідей, розподілу об'єктів санітар­ної охорони, урахування всіх можливих несприятливих впливів, пороговості, залежності ефекту від концентрації (дози) та часу впливу, лабораторного експерименту, агравації та відносності нормативних положень. Основними складовими сучасної гігієни і санітарної практики є громадська та індивідуальна гігієна. Індивідуальна гігієна охоплює коло питань, що вирі­шує окрема людина і які торкаються її особистого здоров'я.

До сфери інтересів громадської гігієни входять питання, що стосуються здоров'я різних контингентів населення, населен­ня в цілому і вирішення яких не підвладне окремій людині (санітарна охорона атмосферного повітря, питної води, ґрун­ту, профілактика шумових, вібраційних та радіаційних впливів, умови та охорона праці на виробництві, санітарний режим підприємств громадського харчування тощо).

Між індивідуальною та громадською гігієною існує тісний зв'язок. З одного боку, що кращими є загальні для всього насе­лення гігієнічні та екологічні умови навколишнього середови­ща, то ефективнішими є заходи особистої гігієни. З іншого,— дотримання гігієнічних вимог в особистому житті не відок­ремлено від здоров'я інших людей (наприклад, паління нега­тивно впливає на нащадків, змушує оточуючих перебувати в зоні пасивного паління тощо).

Досягнення мети і реалізація завдань у галузі профілакти­ки здійснюється двома основними формами практичної діяль­ності санітарної служби, що міцно взаємопов'язані, а саме: шляхом проведення запобіжного (попереднього) і поточного санітарного нагляду.

Запобіжний санітарний нагляд — це заходи санітарної служ­би, спрямовані на забезпечення дотримання гігієнічних норм і вимог у процесі планування, проектування, будівництва, ство­рення та уведення в експлуатацію різних об'єктів. •' Поточний санітарний нагляд — це заходи санітарної служ­би, спрямовані на дотримання гігієнічних норм і вимог у про­цесі функціонування тих чи інших об'єктів (після уведення їх в експлуатацію), зокрема стосовно умов перебування та праці людей, профілактики харчових та професійних отруєнь і захво­рювань, запобігання забрудненню навколишнього середови­ща тощо.