|
Сторінка 5 Позиції являють собою різні варіанти цінової стратегії, націленої на витиснення конкурента з діагональних позицій. Це стратегії створення цінових переваг. Їх представники можуть рекламувати себе так: „Ми пропонуємо товар тієї самої якості, але за прийнятнішими цінами!"
На відміну від них стратегії ілюструють завищення цін відносно корисного ефекту продукції. Якщо фірма використає такі стратегії в умовах розвинутого ринку, її споживачі відчують себе скривдженими, введеними в оману, що, безперечно, зашкодить репутації фірми.
Ще один елемент, який розглядають при визначенні цін і котрий пов'язаний із психологією ціносприйняття — використання стратегії незаокруглених цін. Такі ціни — на декілька одиниць нижчі від подальшого круглого числа (4,95 грн., 298 грн.) — здебільшого сприймаються споживачами як ретельно розраховані і створюють враження трохи нижчого рівня ціни, ніж насправді. Але якщо фірма прагне створити імідж дорогого високоякісного товару, а не товару, доступного за ціною, їй варто відмовитися від стратегії незаокруглених цін.
Стратегії єдиних чи перемінних цін
При використанні стратегії єдиних цін фірма встановлює однакову націнку для усіх споживачів, які хотіли б придбати товар чи послугу за аналогічних умов. Націнка може змінюватися залежно від рівня сервісу, кількості придбаного товару чи надання кредиту; однак вона єдина для усіх споживачів при однаковому поєднанні товарів та послуг.
Єдину ціну чітко позначають на упаковці чи самому товарі (за умови фінансової стабільності). Такий підхід зміцнює довіру споживачів і зручний у практичному використанні.
Стратегію єдиних цін використовують, як звичайно, для життєво важливих препаратів, маючи на меті підвищення їх доступності споживачам.
Значна кількість виробників і торговельників застосовує диференціацію цін. Перемінні ціни можуть мати різний характер. Якщо витрати на виробництво чи реалізацію продукції змінюються під впливом певних факторів, може бути застосована стратегія гнучких цін.
Стратегія гнучких, еластичних цін, рівень яких залежить від величини партії товару, умов оплати (передоплата, за фактом поставки, під реалізацію на певну кількість банківських днів) тощо. Найчастіше їх використовують при укладанні індивідуальних угод між гуртовиками й аптеками, а також виробниками і гуртовиками.
Якщо фірма при незмінних витратах продає товар за двома чи більше різними цінами, вони можуть мати дискримінаційний характер. Наприклад, фірма продає за нижчою ціною товар тим споживачам, в яких вона особливо зацікавлена (це може бути предметом комерційної таємниці).
У деяких випадках застосування дискримінаційних цін може забороняти законодавство. В інших навпаки — такі ціни вводяться за пропозицією чи схвалюються державою і мають характер пільгових для деяких сегментів ринку.
Стратегія дискримінаційних цін стосовно конкретного сегмента ринку пов'язана з використанням послуг конкретного посередника, митними зборами.
Цінову дискримінацію фірми використовують тоді, коли ринок можна поділити на групи споживачів, яким властива різна еластичність попиту; є можливість ізоляції груп споживачів, що діють на різних сегментах ринку, тобто географічна дискримінація на фармацевтичних ринках України та інших країн СНД.
Ще одним різновидом стратегії перемінних цін є ціни, встановлені за географічним принципом. Їх використовують у разі суттєвих коливань транспортних витрат залежно від розміщення споживачів. Це можуть бути зональні ціни, коли виділяють декілька територіальних зон, у межах кожної з яких ціна залежить від середніх транспортних витрат у цій зоні.
Дуже поширеною у світовій практиці є система франкування цін, яка охоплює різні варіанти зарахування транспортних витрат до ціни товару.
„Франко" — умова продажу, згідно з якою продавець зобов'язується доставити товар у відповідне місце за свій рахунок і на свій ризик, причому до ціни, крім транспортних, можуть входити і страхові витрати, а інколи й митні (якщо товар експортують). Ось деякі з умов франкування:
|
Сайт
