|
Сторінка 6 Безпосередньою причиною подібних зрушень може бути перебудова характеру і кількості аферентної імпульсації, що, зокрема, підтверджується змінами параметрів нейрограми задніх корінців спинного мозку в умовах гіпокінезії. Прямим наслідком описаних змін функціонального стану і метаболізму нейронів може стати модифікація нейротрофічних впливів на скелетний мя’з. Важливу роль в цьому може відігравати трансформація способу передачі інформації в системі мотонейрон–м’язові волокна, про що опосередковано свідчать структурні зміни нервово–м’язових закінчень й аксом’язових cинапсів після тривалої гіподинамії (рис.3).
Рис.3. Структурна дезінтеграція аксом’язового синапсу в кмбалоподібному м’язі після 120 діб гіпокінезії: 1– зменшення кількості синаптичних везикул; 2– дезінтеграція складок постсинаптичної мембрани. Зб. х 25000.
Таким чином, ефект нейротрофічного контролю може реалізуватися в скелетних м’язах перепрограмуванням синтезу скорочувальних і саркоплазматичних білків. Постійна їх деградація і поновлення, очевидно, створюють в м’язових волокнах нестійку рівновагу білкового синтезу, динамічний характер якого дозволяє створювати специфічний набір міозинів в кожному скелетному м’язі у відповідності до вимог зовнішнього середовища, щоб реалізувати скорочувальну функцію найбільш адекватно. У зв’язку з цим певну цікавість мають дані про те, що співвідношення повільних і швидких м’язових волокон в складі камбалоподібного мязу контрольних тварин зазнає спонтанних коливань впродовж двохмісячних спостережень при відсутності різких змін зовнішніх умов [24].
Зрозуміло, що швидкість дії системи нейротрофічного контролю, як і любих інших факторів, які адресовані до генетичного апарату протеосинтезу, лімітована швидкістю поновлення міогенних білків. Швидкість поновлення саркоплазматичних білків також є різною в одному і томуж м’язовому волокні. Звідси може виникнути гетерохронність коливань метаболізму білків і ферментних комплесів в м’язах, зокрема в різних моделях інактивації рухового апарату. Така ситуація може бути охарактеризована як деяка сукупність підсистем регулювання з різною швидкістю дії. при тому, що всі вони є виключно повільними.
У швидкодіючій системі управління рухами і позами (оперативний контур управління), яка принципово відрізняється від першої високою швидкістю проведення команд, також можна виділити підсистеми термінової (оперативної) й повільної (консервативної) адаптації до гіподинамії. До першої необхідно віднести здатність майже миттєво перерозприділяти в умовах гіподинамії активність м’язів, які забезпечують підтримання пози. Друга проявляється до кінця сьомого дня експерименту перебудовою позного регуляторного патерну у вигляді втрати випереджаючої активності в деяких м’язах. Можна припустити, що в основі другого типу адаптації центральної програми регуляції пози також лежать процеси нейротрофічного характеру, які реалізуються як на нервово–м’язовому, та і на міжнейронному рівнях.
Не виключено, таким чином, що взаємодія оперативного і гомеостатичного контурів регулювання, наприклад в процесі адаптації до нових умов рухової активності, здійснюється в декотрому континіумі регуляційних підсистем (нервово– рефлекторних, нейрогуморальних, нейротрофічних), які відрізняються одна від одної часом реалізації ефектів в широкому діапазоні ( від мілісекунд до днів і тижнів) і, можливо, перекривається по цьому параметру.
Висновки. 1.Висока чутливість скелетних м’язів наземних ссавців до зміни величини гравітаційного поля Землі обумовлена єволюційно. Їх реакція на гіподинамію має системний характер, але її прояв в різних м’язах залежить від ступеня їх участі в антигравітаційній діяльності, їх функціонального і метаболічного профілю і характеру змін біомеханічних вимог до кожного конкретного скелетного м’язу.
|
Сайт
