|
Сторінка 4 Порівняння характеру змін скорочувальних властивостей анти– гравітаційних м’язів – повільних і швидких з одного боку, і швидких м’язів– згиначів з другого, дозволяє допустити, що їх пристосування до умов гіподинамії відбувається по різному. Очевидно, в антигравітаційних м’язах можна виділити ознаки двох типів активної адаптації. Проявом одного з них є зворотна атрофія від бездіяльності з втратою сили , а також еластичності, яка може бути наслідком часткової заміни функціональних білків білками строми. Другий тип проявляється перебудовою популяції міозинів у волокнах скелетних м’язів, які забезпечують підтримання пози і як результат зростання швидкості їх скорочення.
В швидких м’язах–згиначах практично не виявлено ознак реакції першого типу. Пристосувальні процеси другого типу в них або слабо проявляються функціонально, або призводять до гіпертрофії і сповільнення скорочення.
Різниця в реакціях м’язів, що підтримують позу і швидких м’язів–згиначів в умовах гіподинамії, очевидно обумовлена їх різним функціональним призначенням оскільки характер їх діяльності змінюється в цих умовах також неоднаково.
3. Біомеханічний аналіз механізмів впливу гіподинамії на фізіологічні властивості скелетних м’язів
На препаратах ізольованих м’язів вивчали ефекти тривалої гіпокінезії (30–120 діб), гіподинамії в ампутаційній моделі (до 3 місяців), а також впливу прискорень + 2 G. Скорочувальні властивості препаратів скелетних м’язів вивчали після гіпокінезії, гіподинамії ( модель «вивішування») і впливу прискорень однакової тривалості – 22 доби. Досліджували ті ж самі м’язи і параметри скорочення, що і в дослідах з моделювання гіподинамії, за винятком тривалої гіпокінезії, де вивчали також скорочувальні властивості підошвинного м’язу (ПМ).
Виявлено, що гіпокінезія тривалістю 22 і 30 діб не викликає достовірного зменшення маси скелетних м’язів. Навпаки, виявлено зростання відносної (до маси тіла) маси камбалоподібного м’язу. Водночас не встановлено суттєвих змін амплітуди тетанусу і абсолютної сили препаратів ізольованих м’язів. На препаратах м’язових волокон після 22 діб гіпокінезії виявлена тенденція до збільшення середнього діаметру, а також тенденція до зростання ізометричного скорочення і працездатності м’язових волокон КМ.
Після більш тривалої гіпокінезії (90 діб) в КП м’язі і після 120 діб в довгому розгиначі пальців виявлено зменшення амплітуд поодиноких і тетанічних відповідей та стійкості до втоми. Проте, в цей період не встановлено зміни абсолютної сили. „Патагномонічним” для цієї моделі виявилося вибіркове сповільнення ізометричного скорочення КМ і ПМ після 90 і 120 діб експерименту: збільшення часу розвитку тетанусу (до половини максимуму)– на 51 і 25% відповідно і часу пів розслаблення – на 31 і 43% відповідно (Р < 0,01).
Силове розвантаження м’язів плеча в результаті ампутації дистальної третини передпліччя (ампутаційна модель гіподинамії) супроводжувалося достовірним зменшенням маси медіальної головки трьохголового м’язу плеча, порівняно з контрлатеральною кінцівкою (на 26%). При цьому не виявлено різниці в значеннях силових характеристик. Проте, виявлено зменшення (на 28%) амплітуди тетанусу і абсолютної сили плечового м’язу (на 15%)( Р< 0,01).
Очевидно, що суттєвим фактором в описаних ситуаціях є не тільки силове розвантаження м’язів, але й виключення тонічного компоненту рухів. Саме тому, коли інактивації піддані і швидкі і повільні скелетні м’язи, в останніх більш виражені зміни швидкісних характеристик. Результати досліджень показують, що при відсутності опори задніми кінцівками КМ більш чутливий, ніж ДРП.
Таким чином, отримані результати ілюструють, що незалежно від біомеханічних особливостей розглянутих моделей інактивованих м’язів гіпокінезія призводить до деякої перебудови фізіологічних характеристик м’язів, які мають ознаки функціональної недостатності.
4.Нейротрофічний контроль і механізми функціональної пластичності скелетних м’язів в умовах гіподинамії
|
Сайт
