Життєвий та творчий шлях О.О.Богомольця

Сторінка 5

Серед різних систем, стан яких у сукупності виз­начає характер реакцій організму на хвороботворні агенти, О. О. Богомолець особливе значення надавав нервовій системі і сполучній тканині.

В монографії «Продовження життя» відзначається: «Величезне зна­чення для здоров'я організму, для його реактивності і для його довголіття має стан нервової системи». І далі:«Вплив вищої нервової діяльності, психічних станів на загальний стан організму, на стан його внутрішніх ор­ганів через посередництво симпатичної нервової систе-ми — безсумнівний». О. О. Богомолець підкреслював невіддільність робочих органів від їх інервації і реф­лекторний характер регуляції їх діяльності.

О. О. Богомольцем у 1945 p. був розроблений ши­рокий план вивчення ролі нервової системи, і зокрема вегетативного відділу, в умовах норми і патології, «Нав­читись управляти вегетативною нервовою системою, за­хищати її від шкідливих внутрішніх та зовнішніх впли­вів є одним з найближчих і істотних завдань наукової медицини. Вирішення цього питання, можливо, дасть нові способи боротьби проти таких ворогів нормального довголіття, як склероз, гіпертонія, різні порушення об­міну речовин, а можливо, навіть проти раку» («Основ­ні напрямки моїх робіт». Вибр. тв., т. З, с. 314).

Роль системи сполучної тканини.Велику увагу О. О. Богомолець приділяв ролі сполучної тканини, уяв­лення про яку — результат розвитку ідей головним чи­ном вітчизняних вчених.

О. О. Богомольцем було створено вчення про «фізіологічну систему сполучної тканини». Цією назвою він хотів підкреслити, що сполучна тканина виконує в організмі важливі фізіологічні функції. Поняття «фізіологічна система сполучної тканини» включало різноманітні клітинні елементи сполучної тканини та міжклітинні утворення (основна речовина та волокнисті структури).

1924 p. улабораторіїО.О.Богомольця вперше була одержана шляхом імунізації твариниантигеном,виготовленимізлезінки,кісткового мозку та лімфатич них вузлів тварини іншого виду, імунна цитотоксична сироватка, умовно названа антиретикулярною.В численних дослідах на тваринах було показано, що невеликі (стимулюючі) дози цієї сироватки посилю­ють утворення імунних і підвищують титр природних антитіл, стимулюють фагоцитарну активність лейкоци­тів і захват колоїдних часток елементами ретикулоен-дотелію, підвищують резистентність до інфекції, при-скорюють загоєння ран і кісткових переломів, сповіль­нюють розвиток трансплантованих, індукованих та спонтанних пухлин і гальмують розвиток пухлинних ме­тастазів у піддослідних тварин (Й. М. Нейман, Олег Олександрович Богомолець, П. Д. Марчук, Р. Є. Ка-вецький та багато інших).

Після того як в експерименті була встановлена не­шкідливість стимулюючих доз антиретикулярної сиро­ватки та її ефективність при ряді патологічних проце­сів, у 1936 p. одержано антиретикулярну сироватку до сполучної тканини людини. Ця сироватка (АЦС) бу­ла випробувана в численних клініках, лікарнях і госпі-талях.

О. О. Богомолець вклав дуже багато енер­гії, ініціативи та наполег­ливості в справу впровад­ження запропонованого ним методу в широку практику. В багатьох де­сятках лікувальних уста- нов до війни і в госпіталях на фронті та в тилу в ро­ки Великої Вітчизняної війни з успіхом застосовувалась АЦС, що спри­яло швидшому повернен­ню до лав діючої армії поранених солдат і офіцерів.

Питання онкології. З ідеї про цілісний орга­нізм оцінював О. О. Богомолець розвиток усіх патоло­гічних процесів, у тому числі й раку. В цьому питанні позиція школи О. О. Богомольця прямо протилежна вузьколокалістичним уявленням про «автономність» і «незалежність» пухлинного росту.

Виходячи з уявлень про цілісність організму і зв'яз­ки його з навколишнім середовищем, О. О. Богомолець завжди виступав запеклим ворогом твердження про «автономність» пухлинного росту, підкреслював зв'язок пухлини з усім організмом, насамперед через обмін речо­вин, і залежність розвитку пухлини від стану реактив­ності організму, зокрема від стану сполучної тканини.