Життєвий та творчий шлях О.О.Богомольця

Сторінка 2

Після захисту дисертації при Військово-медичній академії (Петербург) і піврічного закордонного відря­дження в Париж (де він працював на кафедрі фізіології в Сорбонні) О. О. Богомолець у 1911 p. обирається про­фесором кафедри загальної патології відкритого за два роки до цього Саратовського університету. Тут він згру­повує навколо себе талановиту молодь, залучає до ро­боти на кафедрі клініцистів.

В 1917—1924 pp. 0. О. Богомолець працює над ство­ренням першого підручника патологічної фізіології.В ці роки формується перше покоління його учнів (Є. А. Та-таринов, Н. Б. Медведєва, М. М. Сиротинін, Л. Р. Перель-ман та ін.), виходять два томи праць кафедри, якою він керував.

В лютому 1925р. Олександр Олександрович був затверджений Державною вченою радою завідуючим ка­федрою патологічної фізіології медичного факультету 2-го Московського державного університету (медичний факультет цього університету пізніше було реорганізо­вано в 2-й Московський медичний інститут).

Taк, в травні 1925 p. він брав участь в організації Інституту функціональної діагностики і експерименталь­ної терапії Головнауки (пізніше перейменованого в Ме-дико-біологічний інститут), в якому на посаді заступника директора інституту і керівника відділу експерименталь­ної патології він працював з дня організації Інституту до переїзду в Київ.

В 1926 p. 0. О. Бого­молець організував он­кологічну лабораторію Московського відділу охо­рони здоров'я, в якій він розпочав вивчення дії за­пропонованої ним анти-ретикулярної цитотоксич­ної сироватки на розви­ток експериментального Раку.

У Києві О. О. Богомолець разом з учнями створює в 1931 p. Інститут експериментальної біології і патології Наркомату охорони здоров'я УРСР, а в 1934 p.— Інсти­тут клінічної фізіології Академії наук УРСР, в якому об'єднує всіх академіків-медиків (В. П. Воробйов, В. П. Філатов, М. Ф. Мельников-Разведьонков, М. Д. Стражеско, пізніше—В. П. Протопопов та ін).

У 1929 p. О. О. Бого­молець обирається Дійс­ним членом Академії на-наук Української РСР, а в 1930 p.— її президентом.

Під його керівництвом відбувається докорінна реор­ганізація структури Академії наук УРСР, перехід від розрізнених кафедр, комісій, кабінетів та інших заста­рілих форм до системи інститутів. Він керував розгор­танням роботи Академії в тяжких умовах евакуації, ко­ли робота всіх її установ була підпорядкована допомозі фронту. Під його керівництвом Академія відновлює і ширше розгортає роботу після повернення до звільнено-

го Києва.

У київський період О. О. Богомолець з групою учнів сладає капітальну багатотомну працю «Основи патоло-гічної фізіології», засновує «Медичний журнал», який протягом 20 років був органом теоретичної медичної думки на Україні, щороку організовує конференції, присвячені найбільш актуальним проблемам медицини проблемам алергії, шоку, патології кровообігу, старін-ня та ін.).

Питання ендокринології. Однією з перших галузей, в якій він почав працювати і до якої потім часто по­вертався, була нова на той час галузь медицини — ен­докринологія.

Ряд праць О. О. Богомольця, присвячених вченню про внутрішню секрецію надниркових залоз, не втрати­ли значення і досі. До їх числа належать «До питання про мікроскопічну будову надниркових залоз у зв'язку з їх видільною діяльністю», «До питання про зміни в надниркових залозах при дифтерії», монографії «До питання про мікроскопічну будову та фізіологічне зна­чення надниркових залоз в здоровому і хворому орга­нізмі», «До питання про надниркові залози. Супрарено-лізини», «Про гіперсекрецію ліпоїдної сполуки корою надниркових залоз при експериментальному ботулізмі», «Недостатність надниркових залоз і спонтанна ган­грена».

Значення робіт О. О. Богомольця в цій галузі поля­гає в тому, що ними вперше в науці доведена реакція надниркових залоз при різних фізіологічних і патологіч­них станах. Встановлена можливість за допомогою спе­цифічних цитотоксичних імунних антитіл викликати сти­муляцію їх функції. Вперше висловлена думка про ліпоїдну природу гормонів коркової частини надниркових залоз.