|
Сторінка 8 Зазвичай його поміщають у відповідну лікарню, де його лікують більш менш тривалий період, іноді по декілька місяців. У лікарні даний учень ніяких учбових знань не отримує і дуже відстає в розвитку.
Необхідно також особливо виділити групу глухих дітей соматично ослаблених, таких, що перенесли тривалі важкі захворювання або що мають постійне порушення діяльності організму (захворювання серця, легенів, нирок, печінки). Ці діти часто мають підвищену стомлюваність і понижену працездатність, що неминуче зменшує ефективність їх навчання. Нерідко у таких дітей спостерігається загальне відставання в психічному розвитку, схоже з тим, що спостерігається у дітей із ЗПР. Можуть бути випадки, коли у дітей, окрім глухоти, немає яких-небудь серйозних порушень організму, але внаслідок того, що їм довго не виявлялася спеціальна педагогічна допомога, вони сильно відстають загалом психічному розвитку. Буває так, що глуха дитина до шкільного віку знаходиться удома або відвідує масовий дитячий сад, де з ним ніяк спеціально не займаються. Вступаючи до школи, така дитина уміє вимовляти тільки декілька співзвуч і в спілкуванні користується ними та елементарними жестами рук і мімікою обличчя. Оскільки оволодіння мовою грає дуже важливу роль у всьому психічному розвитку дитини, то дитина в 7 років, що зовсім не володіє мовою, вже має велике відставання в психічному розвитку, причому тим більше, ніж менш розвинена у нього до цього віку наочно-практична діяльність.
Аналогічні додаткові порушення розвитку зустрічаються і у слабочуючих дітей. При цьому відставання і своєрідність в психічному розвитку у цих дітей залежить не тільки від ступеня втрати слуху і тяжкості додаткових порушень, але і від рівня розвитку наочно-практичної і учбової діяльності, мови і мислення, що формуються і удосконалюються в умовах компенсуючого навчання.
Дослідження слуху та напрямки колекційної роботи
Найбільш простим методом обстеження слуху є дослідження слуху за допомогою мови шепітної і звичайної розмовної гучності. Слова підбирають з низькою і високою частотною характеристикою. Наприклад:
· санки бабуся
· шуба ворона
· пічка лак
· щітка лампа
У звичайних умовах обстеження в обстановці відносної тиші сприйняття шепітної мови вважається нормою на відстані 6 — 7 м.
Якщо дитина повторює слова невпевнено, необхідно наблизитися на 1 м. Потім наголошується відстань, при якій дитина повторює слова упевнено.
Якщо дитина не чує жодного слова, слід виявити здібність до сприйняття голосних і приголосних звуків: м, н, р, д, г, у, про (низькочастотні); шиплячі, і, е (високочастотні) (Високочастотні звуки чуються краще, ніж низькочастотні). В процесі обстеження необхідно враховувати загальний стан дитини: стомлюваність, увага, готовність до виконання завдань. Дитина, що втомилася, легко відволікається, не сприймає сенс завдання. У таких випадках неточні відповіді будуть результатом несприятливого загального стану і не дадуть об'єктивної картини зниження слуху. Звідси виникають діагностичні помилки.
Якщо дитина не володіє усною мовою і не розуміє словесних доручень, рекомендується використовувати звучні (бубон, свисток) і озвучені іграшки (пташка, гавкаюча собачка і ін.).
Під час обстеження необхідно дотримувати певну умову: треба створювати таку обстановку, при якій дитина була б зайнята справою (грав з мамою, розглядав картинки, іграшки). У такому разі виключається вгадування звукового сигналу по маніпуляції логопеда з озвученими іграшками.
Кожну реакцію дитини на поданий звуковий сигнал необхідно ретельно фіксувати: дитина прислухається, повертає голову у бік джерела звуку, зовсім не звертає увагу на звук.
Пропоновані прийоми перевірки слуху не є достатньо точними і об'єктивними у визначенні дозування сили звуку, відносно кінцевої оцінки результатів. Тому при виражених порушеннях слуху необхідно направляти дитину до фахівця-отоларинголога і робити аудіограму (дослідження слуху за допомогою спеціального приладу — аудіометра).
|
Сайт
