|
Сторінка 2 Глухота може бути природженою і придбаною.
Природжена глухота зустрічається рідше. Причинами її є:
1) неправильний розвиток слухового органу у період вагітності матері (вплив спадкового чинника);
2) несприятливі умови розвитку плоду в результаті дії шкідливих чинників в період вагітності матері: перенесені інфекційні захворювання — грип, кір, травми і т. д.; вживання матір'ю алкоголю; лікування стрептоміцином і іншими лікарськими препаратами; травма плоду в перші місяці вагітності.
Придбана глухота найчастіше є результатом запальних процесів у внутрішньому вусі і слуховому нерві при різних захворюваннях: менінгіті, кори, скарлатині, грипі, свинці і т.д.
Залежно від часу виникнення розрізняють ранню глухоту, що виникла в період передмовного розвитку, і пізню, таку, що наступила, коли у дитини мова вже сформувалася.
Поразка слуху, при якому виникають труднощі в сприйнятті мови за допомогою слуху. Якщо при глухоті сприйняття мови різко обмежене, то при приглухуватості в спеціально створюваних умовах (посилення голосу, використання спеціальної звукопідсилюючої апаратури та ін.) можливості сприйняття мови зростають.
Причини виникнення приглухуватості різноманітні. Погіршення слуху наступає:
1) як результат гострого або хронічного запалення середнього вуха: відбуваються патологічні зміни в середньому вусі — прорив барабанної перетинки, рубці, зрощення, що приводить до порушення рухливості барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок;
2) як результат хронічних захворювань носа і носоглотки (наприклад, аденоїдні розрощування); при цьому порушується прохідність євстахієвої труби;
3) як результат перенесених інфекційних захворювань (скарлатини, грипу, кори);
4) як результат природжених аномалій органів слуху в ембріональному періоді.
Приглухуватість може бути виражена в різному ступені — від незначного порушення сприйняття шепітної мови до різкого обмеження можливості сприйняття мови розмовної гучності.
Існує декілька класифікацій порушень слуху.
Серед них найбільш поширеними є класифікації Б. С. Преображенского і Л. У. Неймана.
Згідно першої класифікації виділяються чотири ступені зниження слуху: легка, помірна, значна, важка — залежно від відстані, на якій сприймається розмовна і шепітна мова. Діапазон сприйняття при цьому значний.
Так, при легкому ступені зниження слуху шепітна мова може сприйматися на відстані від 3 до 6 м, при важкому ступені — на відстані від 0 до 0,5 м.
Л. В. Нейман виділяє три ступені приглухуватості, враховуючи не тільки відстань, на якій сприймається мова, але і стан мови.
Заслуга Р. М. Боскис полягає в тому, що серед дітей з порушеннями слуху вона виділила слабочуючих, як заслуговуючих особливого психолого-педагогічного підходу. Головна відмінна риса цих дітей від глухих полягає в тому, що вони самостійно, хоч і в недостатньому ступені, засвоюють усну мову. Р. М. Боськіс, До. Р. Коровіним, А. Г. Зикеевым і іншими фахівцями в 50—60-ті рр. XX в. була розроблена система спеціального навчання слабочуючих дітей усної і письмової мови, російській мові і іншим предметам шкільного циклу.
Було передбачено два відділення при навчанні:
I відділення — для дітей, що мають відносно невеликі порушення слуху і фразову мову з помилками вимови і її розуміння;
II відділення — для дітей з важчим порушенням слуху і лише з самою елементарною мовою. Декілька пізніше була створена система спеціального виховання для слабочуючих дошкільників (Б. Д. Корсунская і ін.).
Велика частина дітей з приглухуватістю другого ступеня погано розрізняють розмовну мову на відстані 2—3 м в звичайній життєвій ситуації. Важливо відзначити, що будь-який усний вислів і навіть окремо вимовлене слово — різногучне (Н.И.Жинкин). Наприклад, в слові «магазин» з середньою гучністю звучить перший склад «ма», потім достатньо голосно — другий склад «га» і всього тихіше — третій склад «зин», хоча він і наголошений
Тому дитина з порушеним слухом може сприйняти склад «га», а решту частини слова не почути; при ближчій і чіткішій вимові він може почути «мага» або навіть все слово. Окрім цього, мова варіює по висоті складових її звуків, тому більш високочастотні звуки (вище 1000 Гц і більш), що входять до складу окремого слова або цілого вислову, можуть і не відчуватися. У первинний період оволодіння мовою, якщо дитині не виявляється спеціальна сурдопедагогичеськая допомога, він самостійно опановує осколками слів і словами, сильно спотвореними по звукобуквенному складу.
|
Сайт
