Сторінка 1
Гепатит В — інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парентеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними, артральгічними, диспепсичними проявами, симптомами ураження печінки (гепатит) з порушенням обміну речовин, часто з жовтяницею.
Етіологія. Вірус гепатиту B(HBV) належить до родини збудників, умовно названої Hepadnaviridae (лат. hepar — печінка, англ. DNA — ДНК). Віріони гепатиту В (частинки Дейна) — складно організовані сферичні ультраструктури діаметром 42— 45 нм, мають зовнішню оболонку і внутрішню щільну серцевину. ДНК вірусу циркулярна, двониткова, однак має однониткову ділянку. Серцевина вірусу містить фермент ДНК-полімеразу. Поряд з повним віріоном виявляються поліморфні й тубулярні утворення, складені лише з фрагментів зовнішньої оболонки віріону. Це дефектні, неінфекційні частинки, які не містять ДНК.
Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів — продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної — проходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вбудовування вірусного геному або окремих генів поблизу клітинного геному призводить до синтезу величезної кількості дефектних вірусних частинок. Припускають, що в цьому випадку синтез вірусних білків не відбувається, тому людина є незаразною для оточуючих навіть при наявності в крові поверхневого антигену вірусу гепатиту В — HBsAg.
Вірус гепатиту В має три основних антигени. 1. HBsAg — поверхневий антиген вірусу гепатиту В — входить до складу зовнішньої оболонки віріону, а також дефектних вірусних частинок, що не мають інфекційної активності. Велика концентрація HBsAg у крові полегшує можливість його виявлення і робить важливим маркером інфекції. 2. HBcAg — серцевинний, або ядерний, антиген, міститься в серцевині частинок Дейна і в ядрах гепатоцитів, тому він серологічно не виявляється. 3. HB^Ag — також міститься в серцевині віріону, однак виявляється в крові хворих і вірусоносіїв за допомогою серологічних реакцій. Наявність HBeAg свідчить про підвищення синтезу дефектних вірусних частинок. Вважають, що вірусоносії, у яких виявляють цей антиген, є особливо небезпечним джерелом інфекції. Помічено, що у хворих з HBeAg в крові, особливо в разі його персистенції понад 3—4 тижні, хвороба часто набуває хронічного перебігу. Антигени вірусу гепатиту В індукують появу антитіл— відповідно анти-HBs, анти-НВе й анти-НВе.
Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного раку печінки в яких вірус перебуває в інтегрованому вигляді і продукує лише HBsAg. Серед тварин до зараження вірусом гепатиту В сприйнятливі мавпи.
Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні .до температури 60 °С протягом 21 год, при 85 °С — протягом години. Серологічна активність втрачається, однак це ще не гарантує втрати вірулентності. При нагріванні до температури 100 °С протягом 15—30 хв повністю інактивується. Вірус досить стійкий до дезинфікуючих засобів, у 2 % розчині формаліну знешкодження його настає через 7—9 гад. Добре зберігається при низьких температурах: у холодильнику — до 6 місяців, при заморожуванні— 15 20 років, у сухій плазмі — багато років. Ультрафіолетове випромінювання на вірус не впливає.
Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі на гепатит В і вірусоносії. Величезна кількість носіїв вірусу спричинює значне поширення інфекції. Кількість носіїв вірусу у світі, судячи з частоти виявлення HBsAg, становить 250—300 млн чоловік. На території України частота виявлення HBsAg становить 1—4%. Важливим джерелом інфекції є хворі на безжовтяничні форми гепатиту. Кількість їх може перевищувати зареєстровану захворюваність у багато разів. Хворі на: жовтяничні форми гепатиту В звичайно звільнюються від поверхневого антигену (маркер вірусу) до 10—20-го дня хвороби, у деяких з них вірус може зберігатися від кількох місяців до багатьох років. Однак більшість вірусоносіїв — це люди, які не хворіли на жовтяничні форми гепатиту.
|