Остеопороз

Сторінка 5

Компресійні переломи тіл хребців рідко є результатом падіння. Ризик переломів здебільшого залежить від мінеральної щільності кісткової тканини тіл хребців, що сприяє накопиченню спонтанних переломів кісткових трабекул і зрештою призводить до компресійних переломів та деформацій тіл хребців.

За даними Європейського дослідження остеопорозу хребта, загальна поширеність остеопоротичних деформацій тіл хребців серед жителів західноєвропейських країн становить 12% для осіб чоловічої та жіночої статі. За останні десятиріччя частота остеопоротичних переломів тіл хребців зросла в 3-4 рази. У жінок вони виявляються в 6 разів частіше, ніж у чоловіків. Переломи локалізуються переважно в ділянках підвищеної природної кривизни хребта (верхньогрудний, верхній та середній поперекові відділи). Як правило, ці переломи на початкових етапах мають безсимптомний перебіг. Неврологічна симптоматика з’являється з підвищенням деформації тіл хребців. Виокремлюють такі види деформацій: клиновидну, двояковвігнуту і компресійну. Наявні деформації хребців без оперативного втручання коригувати неможливо. Останніми роками за кордоном та в Україні проводять операції вертебропластики з використанням біоактивного керамічного матеріалу або кісткових цементів, що дозволяє стабілізувати тіла хребців.

Головна мета медикаментозного та інших видів лікування полягає в усуненні больового синдрому та запобіганні розвиткові нових деформацій.

Частота переломів проксимального відділу плечової кістки становить від 3 до 8% з-поміж усіх ушкоджень опорно-рухового апарату і від 32 до 64% серед усіх переломів плечової кістки. При цьому 65,2% таких переломів припадає на вік понад 55 років, що пов’язано з остеопорозом, із них у жінок ця патологія трапляється у 64,4% випадків, у чоловіків – у 35,6%. Раніше проведені в нашому інституті дослідження показали, що на рівні хірургічної шийки плеча визначаються значні ділянки резорбції. Кістковомозковий канал при остеопорозі досягає хірургічної шийки, при цьому руйнується кісткова трабекулярна сітка, що зумовлює високий ризик переломів.

Тяжкі наслідки остеопорозу та переломи кісток скелета поряд із хірургічними методами лікування потребують коректної остеотропної медикаментозної терапії.

Медикаментозне лікування остеопорозу

Лікування хворих з остеопорозом та його ускладненнями – переломами – процес тривалий, не завжди ефективний, потребує значних матеріальних витрат, які є важким тягарем для суспільства. Водночас розвиткові цього захворювання та його ускладнень можна запобігти. У зв’язку з цим профілактика, своєчасна діагностика, терапія остеопорозу та його ускладнень є важливою медичною і загальнодержавною проблемою. Терапевтичні програми лікування остеопорозу спрямовані на зниження резорбції кісткової тканини, підвищення кісткоутворення та поліпшення якості кістки.

Сьогодні при лікуванні остеопорозу призначають бісфосфонати, кальцитонін, ренелат стронцію тощо у вигляді базисної терапії. Однак жодна терапевтична програма не обходиться без включення солей кальцію до схеми лікування. Кальцій – один із найважливіших макроелементів. Незважаючи на те що його основні запаси знаходяться в кістках (99%, приблизно 1 кг) і тільки 1% утримується у крові, міжклітинній рідині та м’яких тканинах, значення кальцію в підтримці гомеостазу організму велике. Цей макроелемент бере участь у регуляції цілого ряду фізіологічних процесів, зокрема біосинтезу білків. Про його значення для функціонування систем організму свідчить наявність спеціалізованих Ca2+-селективних каналів у мембранах клітин. У клітинах кальцій виступає як інтрацелюлярний вторинний посередник. Він регулює секрецію низки гормонів та ферментів. Теорія скорочення м’язів заснована на визнанні значення кальцію в цьому процесі. Кісткова тканина – це депо кальцію в організмі, разом із тим кальцій визначає міцність кісток, виконуючи структурну функцію.

Останніми роками доведено, що патогенетичною ланкою остеопорозу й цілої низки інших захворювань може бути порушення кальцієвого гомеостазу в організмі, у зв’язку з чим уведено спеціальне поняття «кальцій-дефіцитні хвороби людини». Дефіцит кальцію в раціоні харчування призводить до підвищення в сироватці крові рівня паратгормона, що стимулює процеси резорбції кісткової тканини та вивільнення кальцію. Унаслідок цього в кістковій тканині прогресує остеопенія, що згодом призводить до остеопорозу. Метаболізм кальцію в організмі порушується, відтак відбувається його відкладення в інших тканинах, розвиваються артроз, остеохондроз, артеріолосклероз, артеріальна гіпертензія та інші патології.