Остеопороз

Сторінка 1

Остеопороз – це системне захворювання скелета, що характеризується низькою кістковою масою та мікроструктурними ушкодженнями кісткової тканини, які призводять до підвищення крихкості кісток і відповідно до збільшення ризику переломів.

Остеопороз поширений у різних регіонах світу. За статистикою, захворювання уражає кожну 3-ю жінку й кожного 12-го чоловіка після 50 років.

Кісткова тканина при остеопорозі

Основні функції кісткової тканини – опорно-механічна та метаболічна. Кістки захищають життєво важливі органи від механічних ушкоджень, забезпечують переміщення тіла у просторі. Компактна кістка й кісткові трабекули утворюють каркас для кісткового мозку, що зумовлює участь кісткової тканини в кровотворенні. Кісткова тканина виступає як депо кальцію, фосфору й бере участь у мінеральному обміні речовин в організмі, що забезпечується її високою лабільністю.

Виділяють губчасту і компактну кісткові тканини, що мають подібний склад та структуру матриксу, але різняться щільністю. Компактна кісткова тканина становить 80% зрілого скелета, оточує кістковий мозок і зони губчастої кістки. Губчаста кісткова тканина порівняно з компактною має приблизно у 20 разів більшу поверхню на одиницю об’єму.

При остеопорозі зміни виявляються як у компактній, так і в губчастій кістковій тканині.

У губчастій кістці спостерігаються потоншені кісткові трабекули, тобто має місце атрофія, що призводить до порушення трабекулярної сітки. Формуються ізольовані кісткові трабекули, не пов’язані між собою і з компактною кісткою. Кісткові трабекули містять осередки остеокластичної або гладенької резорбції, що зумовлює зменшення об’єму кістки. Збільшується площа лакун, яку займають остеоцити. Здебільшого лакуни мають нерівні контури, що вказує на посилення остеоцитарного остеолізису. Насамперед розсмоктуються горизонтальні трабекули. Крім того, кісткові трабекули мають мікропереломи, тріщини й щілини. Частіше такі трабекули виявляються в тілах хребців. Зменшення щільності та товщини кісткових трабекул призводить до розширення міжтрабекулярних просторів. У кістковій тканині знижується вміст кальцію та інших мінералів. Така організація кісткової тканини спричиняє погіршення механічних властивостей кістки та є предиктором переломів.

Компактна кістка також може зменшуватися в об’ємі внаслідок порушення ендостального кісткоутворення та формування спонгіози. Зменшення кісткоутворення, посилення процесів резорбції призводить до розширення центральних каналів остеонів, що супроводжується порушенням компактності кістки в результаті її спонгізації.

Кісткова тканина є динамічною системою, яка на етапах розвитку, зрілості, старіння та при патології піддається ремоделюванню, в основі якого лежать процеси резорбції (розсмоктування) і кісткоутворення. Процеси ремоделювання, що перебігають у кістковій тканині, забезпечують структурно-опорну функцію скелета та реалізацію метаболічної ролі в мінеральному гомеостазі. Ремоделювання губчастої та компактної кісткової тканини відбувається по-різному. Незважаючи на те що трабекулярна кісткова тканина становить тільки близько 20% маси скелета, інтенсивність обмінних процесів у ній висока – до 80% від загального рівня. У кортикальній частині кістки рівень обмінних процесів нижчий.

Розроблено концепцію поведінки клітинної популяції при ремоделюванні кістки, яка заснована на оцінці одиниць ремоделювання – базисної багатоклітинної одиниці (BMU), кісткової одиниці ремоделювання (BRU) та кісткової структурної одиниці (BSU).

Відповідно до цієї концепції, BMU – це комплекс клітин (головним чином остеобластів і остеокластів), що беруть участь у локальних процесах резорбції та формування кістки. У нормі в кістковій тканині існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність між процесами резорбції та формування. Нова кісткова тканина утворюється лише на ділянках, де мали місце процеси резорбції. Тривалість утворення BMU у здорових людей є сталою величиною, вона охоплює період від 3 до 5 міс. З віком подовжується час, необхідний для завершення утворення однієї одиниці, та зменшується число нових BMU, які формуються за одиницю часу. Це призводить до зниження інтенсивності ремоделювання у фізіологічних умовах і порушення загального кістково-мінерального балансу.