Остеопороз

Сторінка 3

Клінічні прояви. Більшість пацієнтів з метаболічними остеопатіями вказують на зниження працездатності внаслідок швидкої стомлюваності. При остеопорозі посилення грудного кіфозу призводить до гіперлордозу шийного відділу хребта й викликає потиличний біль. Хворі відчувають постійний біль у ділянці хребта. Біль може простежуватися з обох боків тулуба внаслідок порушення розташування ребер, що досягають гребеня клубових кісток. Для остеомаляції характерні тривалий біль у пахвинній зоні, лобковій кістці, периферичний біль у ділянках ремоделювання, виражена м’язова слабкість. При нирковій дистрофії з’являється м’язова слабкість, рідше – біль у кістках і суглобах. При метастазах у кістках та плазмоцитозі поряд з іншими симптомами пацієнти скаржаться на зменшення маси тіла.

Рентгенодіагностика дає змогу виявити поширеність, характер і форму осередку ураження. Однак рентгенологічний метод дозволяє фіксувати зміни в кістках при втраті близько 25-30% маси, коли в пацієнтів уже є виражений остеопороз та можуть мати місце переломи. При остеопорозі відмічаються такі зміни в кістці: збільшення прозорості кісткового рисунка, поява крупного петлистого рисунка кістки, стоншення кортикального шару, підкресленість країв кортикального шару навколо всієї кістки.

При рентгенологічному дослідженні виділяють два види остеопорозу. Рівномірний остеопороз характеризується підвищеною прозорістю кісткового рисунка. При цьому кістка має гомогенний вигляд. Губчаста речовина складається з трабекул, які слабко поглинають рентгенівські промені. При вираженому остеопорозі кістка стає склоподібною, у вигляді гомогенної тіні, яка не відрізняється від тіні навколишніх м’яких тканин. Кортикальний шар кістки стоншений, проте відносно губчастої речовини він виглядає більш контрастним. Іноді з боку кістковомозкового каналу кортикальна зона може мати шаруватий характер. Така рентгенологічна картина характерна для неускладненого остеопорозу, коли зберігаються нормальні розміри кістки.

Плямистий остеопороз вирізняється тим, що на тлі підвищеної прозорості кісткової тканини визначаються множинні світлі дефекти округлої або овальної форми. Нерідко контури кістки розмиті та зливаються із загальним фоном. Міжтрабекулярні простори розширені порівняно з нормальною кісткою, тобто кісткова структура стає широкопетлистою. У кортикальному шарі зміни виражені меншою мірою. Плямистий остеопороз найбільше характерний для нейродистрофічних захворювань.

Кульшовий суглоб. При рентгенологічній оцінці кульшового суглоба звертають увагу на такі показники, як потоншення кортикального шару, резорбція поперечних кісткових трабекул і розрідження поздовжніх трабекул. Можуть бути використані кількісні критерії оцінки порушень, що призводять до переломів. Оцінку рентгенограм кульшового суглоба проводять за допомогою індексу М. Сінґха і методики, розробленої Л. Споторно та С. Романьйолі.

Для оцінки ступеня демінералізації кісткової тканини може бути використана еталонна денситометрія – порівняння оптичної щільності досліджуваної кістки та еталона. Мінеральна насиченість кісткової тканини виражається в міліграмах солей кальцію на 1 мм2 кістки.

Хребтовий стовп. При остеопорозі інтенсивність тіні тіл хребців під час рентгенологічного дослідження наближається до м’яких тканин («скляні хребці»). Відмічаються зменшення числа горизонтальних і збільшення кількості вертикальних трабекул, зменшення товщини кортикального шару майже у 2 рази порівняно з нормою, стоншення суглобових площин хребта, збільшення подвійної увігнутості тіл хребців і наявність компресійних переломів тіл хребців та їх деформації.

На сьогодні найбільш чутливим і точним методом діагностики остеопенії (початкові прояви зменшення кісткової маси) та остеопорозу є кісткова денситометрія.

Комп’ютерна кісткова томографія дозволяє визначити коефіцієнт поглинання рентгенівських променів, тобто обчислити щільність досліджуваних тканин, провести селективний кількісний аналіз губчастої та компактної кісток.

Магнітно-резонансна томографія – метод неінвазивної візуалізації анатомічних структур, заснований на фізичному ефекті ядерно-магнітного резонансу. При дослідженні хребта у хворих з остеопорозом чітко виявляються зміни тіл хребців: деформації, загострення передніх і задніх кутів, нерівності замикальних пластин, розриви диска з проникненням у субхондральну зону та ін.