Основи урогінекології

Сторінка 6

Реакція тканин сечового міхура, сечоводів на променеву терапію може бути найрізноманітнішою. У результаті дії радіоактивного випромінюван­ня виникають променеві цистити, фіброз клітковини, стріктури сечоводів з розвитком гідронефротичних змін. Іноді виникають променеві виразки се­чового міхура, утворюються міхурово-вагінальні і сечовідно-вагінальні нориці. Найбільш грізне ускладнення променевої терапії — хронічна нир­кова недостатність, що розвивається як результат обструкції сечоводу, гідро­нефрозу.

Лікування. Прояви первинних променевих циститів можна усунути, застосовуючи інстиляції — коларголу, фурациліну, вітамінів. Однак, пізні променеві цистити піддаються лікуванню надзвичайно важко. Дещо змен­шуються прояви його при інстиляціях коларголу, новокаїну, риб'ячого жиру, соку каланхое, метилурацилу.

Стеноз сечоводів вимагає оперативного лікування — пересадки сечо­водів у кишечник, накладання уретеро-уретероанастомозу, у задавнених ви­падках накладання уретерокутанео стоми. При стенозі, що супроводиться гідронефротичними змінами у нирках, і неможливості оперативного втру­чання проводять дренування нирок — одно- чи двобічне.

У випадку виникнення пострадіаційних нориць сечового міхура та се­човодів проводять хірургічне лікування. Проте ефективність його досить низька.

Запобігти розвитку променевих ускладнень чи зменшити ризик їх роз­витку можна, використовуючи засоби захисту. Всі хворі, що отримують променеву терапію, повинні проходити урологічне обстеження до і після проведення променевої терапії.