Основи урогінекології

Сторінка 3

Розрізняють три ступені нетримання сечі:

• І ступінь — мимовільне виділення сечі відбувається при відносно важ­кому фізичному навантаженні (підняття тягарів, біг, сильний кашель).

• II ступінь — нетримання сечі виникає при незначному фізичному на­вантаженні (ходіння, сміх), акт сечовипускання частково збережений.

• III ступінь — сеча виділяється у стані спокою, при зміні положення тіла, уві сні. Акт сечовипускання відсутній.

Обстеження розпочинають з ретельного гінекологічного та урологі­чного дослідження. Про наявність нетримання сечі жінка, зазвичай, повідом­ляє лікарю сама. Проте за допомогою деяких прийомів можна виявити по­чаткові прояви захворювання. Для цього під час огляду на гінекологічному кріслі жінці слід запропонувати покашляти чи натужитись. Якщо при цьому з'являються краплі сечі, можна діагностувати порушення функції сечовипус­кання. Відкритий і розгорнутий зовнішній отвір сечовипускного каналу мо­же свідчити про наявність нефункціонуючої уретри. Проводять цистоско­пію, яка дає можливість виявити наявність запальних процесів у шийці, неповне змикання шийки. З'ясувавши причини нетримання сечі, визнача­ють методику лікування.

При І та П ступенях проводять консервативне лікування, що полягає в застосуванні електростимуляції м'язів діафрагми таза та уретри синусовими модульованими струмами (за допомогою апарата «Амплшульс»), вібрацій­ного масажу попереково-крижової ділянки.

Електропроцедури проводять одночасно з лікувальною фізкультурою за спеціально розробленою методикою. Гладку мускулатуру сечового міху­ра і проксимальної частини уретри стимулюють а-адреноміметиками. Для лікувального контролю за справжнім нетриманням сечі використовують вагінальні песарії та діафрагми. Вони забезпечують підтримку основи се­чового міхура і запобігають підвищеній рухомості його шийки та уретри при раптовому підвищенні внутрішньочеревного тиску.

У випадку II та III ступенів важкості проводять різноманітні хірургічні втручання — пластику сфінктера, зміцнення фасціальних тканин, транспо­зицію дна сечового міхура, колагеновий імплантант уретри тощо. Операції проводять урологи.

У менопаузі при нетриманні сечі призначають гормонотерапію — ок-тестрол 0,001, фолікулін по 10000 ОД в/м'язово. За наявності протипока­зань до застосування естрогенів призначають андрогени.

ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ОПУЩЕННІ ТА ВИПАДІННІ ВАГІНИ ТА МАТКИ

У результаті змін тазового дна, що виникають внаслідок пологової трав­ми, відбуваються опущення та випадіння стінок вагіни та матки. Частіше вони виникають у жінок, що багато разів народжували або мали дітей з великою масою. У жінок літнього віку цьому сприяють атрофічні зміни у тазовому дні.

При опущенні чи випадінні стінок вагіни чи матки виникає цистоцеле — провисання стінки сечового міхура, що спричиняє випинання передньої

стінки вагіни. При виражених цистоцеле порушується відтік сечі — спос­терігається нетримання сечі, разом з тим у сечовому міхурі залишається залишкова сеча, що сприяє розвиткові інфекції. Надалі це може призвести до порушення функції нирок. Випадіння матки може супроводжуватись гідроуретером чи гідронефрозом або поєднанням цих патологічних про­цесів. Іноді на фоні гідронефрозу може розвиватись ниркова недостатність.

Лікування в основному хірургічне. Вибір об'єму оперативного втру­чання залежить від ступеня опущення чи випадіння стінок вагіни та матки. У випадку наявності протипоказань жінкам літнього віку рекомендують носити песарії, що коригують положення вагіни та матки.

Пієлонефрит

При гострих аднекситах, параметритах у процес може втягуватись не лише сечовий міхур, а й нирки. Це буває порівняно рідко, тому що для ви­никнення запального процесу в нирках необхідно 7-10 днів, а при застосу­ванні сучасної антибіотикотерапії гострий запальний процес вдається купі-рувати протягом 2-3 днів.

Клініка гострого пієлонефриту проявляється підвищенням температу­ри до 39°С, ознобом, головним болем, нездужанням. Ці ж ознаки харак­терні і для гострого запалення придатків матки, але при пієлонефриті з'яв­ляється сильний біль у попереку, що іррадіює за ходом сечовода, в стегно. Симптом Пастернацького позитивний на стороні ураження. В аналізі сечі виявляється піурія.