Основи урогінекології

Сторінка 5

Діагностика базується на спеціальних методах дослідження — хро­моцистоскопії (індигокармін не надходить з травмованого сечовода), екск­реторній урографії (можна виявити витікання контрастної речовини в ото­чуючі тканини) та катетеризації сечоводів. Для виявлення наявності но­риці використовують вагінографію. Через вмонтований у кольпейринтер катетер вводять контрастну речовину, яка попадає через норицю у сечовід, заповнює чашечково-мискову систему. На рентгенівських знімках видно ту саму картину, яку можна одержати при ретроградній уретеропієлографії.

Якщо пошкодження сечоводу помічено під час операції, слід негайно зшити його «кінець в кінець» або «бік у бік» з катетеризацією сечовода на 8-10 днів. При утворенні нориці слід спочатку накласти нефростому, ліквіду­вати ускладнення (сечова інфільтрація, запалення, нагноєння), а потім, че­рез 2-3 місяці, провести пластику сечовода. Операції виконує уролог.

У випадку перев'язки сечоводів з обох боків у перші дні після операції виникають надзвичайно сильні, приступоподібні болі в ділянці нирок. Роз­вивається картина постренальної анурії та пієлонефриту, явища гострої нир­кової недостатності, метаболічного ацидозу.

У разі однобічної перев'язки сечовода гостра ниркова недостатність не розвивається, але хворих турбує виражений біль, як під час ниркової коліки. Може розвинутись гідронефроз та пієлонефрит.

При підозрі на перев'язку сечоводів необхідно провести екскреторну урографію. Коли ускладнення однобічне, спостерігається розширення се­човодів над місцем перев'язки та чашково-мисочкового комплексу на сто­роні ураження, при двобічному —така картина спостерігається з обох боків. У такому випадку при хромоцистоскопії виявляється, що сечовий міхур

порожній, вічка сечоводів швидко скорочуються, не виділяючи сечі. Спро­ба провести катетеризацію сечоводів дає можливість відчути перепону з однієї чи з обох сторін.

Лікування. Тактика лікаря залежить від того, через який проміжок часу виявлена перев'язка сечоводів. У випадку, якщо після перев'язки пройшло не більше 48 годин, роблять позаочеревинний доступ до сечовода, розв'я­зують сечоводи, відновлюють пасаж сечі, звертають увагу на стан сечо­водів. Якщо після перев'язки пройшло більше часу, проводять резекцію зміненої ділянки сечовода і анастомоз його «кінець в кінець» на тубажі з уретеро стомією.

Для профілактики травм сечовода рекомендують перед оперативним втручанням проводити його катетеризацію.

ЗМІНИ У СЕЧОВИДІЛЬНІЙ СИСТЕМІ, ВИКЛИКАНІ НОВОУТВОРАМИ ТА ПРОМЕНЕВОЮ ТЕРАПІЄЮ

При наявності злоякісних захворювань, залежно від їх стадії та локалі­зації, можуть виникати ті чи інші патологічні зміни у сечовидільній сис­темі. Ці зміни можуть бути пов'язані з перетисканням сечоводів пухлиною і порушенням пасажу сечі та проростанням пухлини в нижні відділи сечо­вивідних шляхів. Патологічні зміни у сечовивідних шляхах, як правило, спостерігаються при III-IV стадіях патологічного процесу. Вони проходять у першу чергу в нирках. Порушення уродинаміки і застій сечі сприяє роз­витку мікрофлори, що призводить до виникнення пієлонефриту. Може роз­виватися гідронефроз, страждає паренхіма нирки. Якщо процес двобічний, розвивається ниркова недостатність.

Ниркова недостатність — одна з причин смерті при ракових захво­рюваннях жіночих статевих органів.

У зв'язку з тим, що захворювання сечовидільної системи у жшок, хворих на рак, перебігає приховано, їм необхідно проводити ретельне урологічне об­стеження: біохімічний аналіз крові, екскреторна урографія, УЗД, ретроградна уретеропієлографія, хромоцистоскопія. Так як ураження нирок і верхніх відділів сечоводів викликані обструкцією та змінами внаслідок уростазу, виникає не­обхідність у дренуванні нирок із залишенням катетера з одного чи обох боків. Нерідко доводиться накладати нефростому чи уретеростому.

У важких випадках, коли є задавнена форма ракового процесу, з нори-Цями і нетриманням сечі, доводиться обмежуватись консервативним ліку­ванням і променевою терапією.