|
Сторінка 5 Асфіксія може перебігати з різко вираженим загальним ціанозом (синя асфіксія), що найхарактерніше для хронічної внутрішньоутробної асфіксії. У випадку, коли різкі порушення гемодинаміки по типу колапсу з паралітичним розширенням судин внутрішніх органів наступають гостро, відзначається блідість шкірних покривів (біла асфіксія).
ПОЛОГОВА ТРАВМА
Це місцеве пошкодження тканин плоду протягом родового акту, яке виникло внаслідок дії механічних сил безпосередньо на плід (не на плаценту або пуповину) і проявляється розривами, переломами, вивихами, розтрощенням тканин. Воно часто супроводжується в місці прикладення цих сил місцевими розладами кровообігу (венозним застоєм, набряком, стазом, кровотечею, тромбозом).
Ступінь пошкодження плоду при народженні залежить від:
1. Стану організму дитини:
а) ступеня його недоношеності або переношеності;
б) ступеня формування і розміру черепа (при м’якості кісток і великого тім’ячка прояви важчі);
в) ступеня формування тканин, в тому числі серповидного відростка і намету мозочка, оскільки незрілі тканини легко рвуться внаслідок меншого вмісту еластичних волокон і склеюючої субстанції основної речовини сполучної тканини.
2. Пологових шляхів матері:
а) ригідності тканин пологового каналу;
б) зміни форми і розмірів тазу внаслідок його скривлення;
в) порушення розсовування тканин пологових шляхів при передчасному розриві плодового міхура або маловодді, що затрудняє проходження голівки плоду;
3. Динаміки пологового акту:
а) при стрімких пологах, оскільки при цьому посилюється венозний застій в синусах твердої мозкової оболонки і він не розрішується тимчасово між переймами і потугами, частіше виникають розриви синусів твердої мозкової оболонки і крововиливи;
б) при тривалих пологах стояння голівки плоду в шийковому каналі матки супроводжується спастичним скороченням м’язів матки в місці зіткнення з голівкою плоду, що зумовлює більш виражений венозний застій у головному мозку.
Найбільше значення при пологовій травмі мають пошкодження голови. Вони полягають:
1) у повнокров’ї і набряку м’яких тканин, які розвиваються при народженні на передлежачій частині тіла дитини. Ці зміни (“пологова пухлина”) виникають в результаті різниці між внутрішньоматковим і атмосферним тиском, ліквідуються через 1-2 доби;
2) у крововиливах:
а) субперіостальних (кефалогематома), частіше в області потиличної і тім’яних кісток (без переходу ліній швів) в результаті тангенціального зсуву кісток у відношенні до периосту і м’яких тканин з наступним розривом вен, які йдуть з кісток у периост. Кровотеча триває до зрівнювання тиску в гематомі і венах. Виходом є розсмоктування або (рідше) осифікація з розростанням, іноді вузлоподібним, кістки;
б) у порожнину черепа поза головним мозком. Вони можуть локалізуватися епідурально (між кістками склепіння і твердої мозкової оболонки), інтрадурально і субдурально (між твердою і м’якими мозковими оболонками); перші з них виникають при розривові серповидного відростка і/або намету мозочка, останні відбуваються з вен оболонки при їх відриві від синусів;
в) у головний мозок - у його тканини, особливо в стінки шлуночків, у шлуночки і судинні сплетення. У даний час зв’язок крововиливів цієї локалізації з пологовою травмою остаточно не встановлений;
3) в пошкодженнях кісток черепа, які мають характер вдавлення (частіше потиличної кістки), яке супроводжується крововиливами, і тріщин. Вдавлення можливі і при накладенні акушерських щипців.
Травма спинного мозку, а також міжхребцевих вегетативних гангліїв спостерігається в основному при травмі хребта і зустрічається частіше в області шостого шийного хребця, тому що він менше від інших захищений м’язами.
Травма кісток черепа і спинного мозку частіше є наслідком акушерського втручання (акушерська травма).
З внутрішніх органів частіше ушкоджується печінка, де можливі розриви паренхіми з утворенням субкапсулярних гематом.
КРОВОВИЛИВИ У ШЛУНОЧКИ МОЗКУ
До цих уражень, які виділяються в якості нозологічної одиниці, відносять масивні крововиливи, зумовлені в основному поєднанням асфіксії і пологової травми. Вони розвиваються також при гіперволемії у випадку зайвого введення рідини як прояв ятрогенної патології.
|
Сайт
