Перинатальна патологія

Сторінка 2

Захворювання у плодів і дітей розділяють на дві основні групи:

— інфекційні;

— неінфекційні.

ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Інфекційні хвороби плоду і новонародженого можуть бути викликані різноманітними мікроорганізмами, серед яких найбільше значення мають віруси (простого герпесу, цитомегалії, гепатиту, краснухи, ВІЛ, респіраторні та ентеровіруси). Можливе також ураження плоду бактеріями (блідою трепонемою, лістеріями, мікобактерією туберкульозу), мікоплазмами, хламідіями, грибами і найпростішими (токсоплазмою).

Найчастіше зараження відбувається від матері, насамперед антенатально, рідше інтранатально. Це відбувається різними шляхами (рис. 23.1).

При антенатальному зараженні збудники переважно надходять в організм зародка гематогенно. Спочатку вони з кров’ю матері надходять до плаценти, де можливі розмноження збудника і наступний розвиток запального процесу (плацентиту). З плаценти частина збудників, подолавши матково-плацентарний бар’єр (в основному - по пупковій вені), потрапляє в організм плоду. У подальшому в плоду може розвинутися генералізована інфекція з ураженням насамперед печінки, легень, нирок, головного мозку і рідше - інших органів. Надалі нерідко відбувається виділення заражених сечі і меконію у навколоплодові води з їхнім інфікуванням.

Можливе поширення збудників і по Вартоновим драглям пуповини, чому сприяє позасудинна течія рідини від плаценти до плоду.

Істотну роль має також інфікування зародка з навколоплодовими водами (ковтання або аспірація) частіше в результаті висхідного інфікування посліду, при якому збудник з піхви через канал шийки матки проникає в порожнину амніона і заражає навколоплодові води. Це може відбуватися як до розриву плодових оболонок, так і після.

Можливе зараження під час пологів (інтранатально). Воно відбувається при аспірації (здебільшого в умовах асфіксії) або ковтанні вмісту пологових шляхів матері. Найбільша можливість зараження в цей період вірусом герпесу, а з бактерій - умовно патогенними бактеріями, особливо ешеріхіями; а також грибами роду Candida.

Характеристика структурних змін, які виникають у вогнищах запалення, викликаного більшістю перерахованих збудників, подана в інших лекціях.

Усе ж прояви деяких з перерахованих вище внутрішньоутробних інфекцій не були в достатній мірі розібрані. Це стосується, зокрема, герпесу, цитомегалії і лістеріозу.

Внутрішньоутробний герпес

Його збудник - вірус Herpes simplex II, рідше I типу, розмножується, як правило, в клітинах епітелію. Захворювання в гострому періоді характеризується однотипними змінами уражених клітин. Вони полягають у збіль­шенні розмірів цих клітин, особливо їх ядер. У ядрах з’являються значні вірусні включення, спочатку ацидофільні, пізніше базофільні. Одночасно відбувається фрагментація хроматину з крайовим розташуванням його грудочок у ядрі. Надалі уражені клітини піддаються дрібногрудочковому розпаду. Клітинна запальна реакція навколо ділянок альтерації виражена слабко або зовсім відсутня, виявляються лише помірно виражені розлади кровообігу.

Такі зміни переважно локалізуються у печінці, де виникає гепатит з гігантоклітинним метаморфозом як гепатоцитів, так і зірчастих ретикулоендотеліоцитів. Характерним є розвиток некротичної гігантоклітинної пневмонії і ураження головного мозку. У цьому органі спочатку визначається набрякання, а потім гіперхроматоз ядер окремих нейронів і гліальних клітин, а також ознаки субепендимарного гліозу. При подальшому прогресуванні хвороби розвивається некротичний менінгоенцефаліт. Можливе принципово подібне, хоча і менш виражене, ураження інших органів.

Макроскопічно в ушкоджених органах видно дрібні ділянки жовтуватого або сірого кольору, вони в’ялі на дотик.

Цитомегалія

Її збудник — Cytomegalovirus hominis розмножується в клітинах епітеліального походження. У ядрі такої клітини простежуються великі вірусні включення, спочатку вони оксифільні, потім стають базофільними. Навколо включень є зона чіткого просвітління речовини ядра. Дрібні світло-базофільні включення є також у цитоплазмі. Такий метаморфоз клітин відбувається здебільшого через декілька тижнів і навіть пізніше після початку захворювання. Поряд з цим у проміжній тканині органів закономірно виникають осередкові лімфогістіоцитарні інфільтрати з домішкою еритро- і мієлобластів.