|
Сторінка 5 Коефіцієнти кореляції і регресії в групах дорослих трохи нижчі у порівнянні з дітьми. У дітей спостерігаються деякі вікові зміни, що досягають максимальних значень в 12-14 років. Це підвищення коефіцієнтів зв’язку обумовлено значною різницею дитячої групи по рівню біологічного розвитку, особливо в період статевого дозрівання. Однак це ніяк не порушує постійність існуючих ростових відношень.
Швидкість росту при переході від однієї ділянки тіла до іншої змінюється поступово. Міра зміни швидкості – градієнт росту – є однією з найважливіших характеристик цього процесу.
Діти, з швидким темпом розвитку, як правило, мають більш брахіморфні пропорції тіла, а пізно дозріваючі – доліхоморфні. До моменту закінчення росту ці відмінності помітно зменшуються, хоч і не зникають зовсім.
Індивідуальна анатомічна мінливість форми тіла може бути охарактеризована його пропорціями і типом конституції.
Конституція – це цілісність морфологічних і функціональних ознак, спадкових і набутих, що обумовлює особливості реактивності організму, специфіку обміну речовин і динаміку онтогенезу. Це відображається на статурі людини, звідки можна зробити висновок до якого типу конституції належить індивід.
Конституціологія описує організм людини як цілісну систему.
Організм людини – це цілісний, генетично зумовлений комплекс взаємопов’язаних і підпорядкованих тканин, органів і систем, що функціонує під впливом умов зовнішнього і внутрішнього середовищ і нерозривно з ними пов’язаний [42].
Тіло людини має сотні варіацій і кожна класифікація типів тілобудови має свої певні основні ознаки. Існують і більш модернізовані класифікації, в яких соматотип розглядається як система взаємопов’язаних ознак, збалансованість яких і характеризує його.
Питаннями, щодо конституційних типів, займалась велика кількість антропологів. Так, М.В. Черноруцький у 1925 році виділив три основних типи конституції (астенічний, нормостенічний і гіперстенічний) і вони вважались найбільш прийнятними в клініці.
Інші науковці, зокрема В.Г. Штефко [43] та А.Д. Островський [43] при розробці типології для дітей базувались на даній класифікації типів. В.П. Чтецов [1937] частково використав цю класифікацію та розширив.
E.Kretschmer [8, 20, 25] виділив три типи будови тіла: пікнічний, астенічний, та атлетичний. Він вважав ці типи конституції генетично детермінованими. Крім того E.Kretschmer пов’язував їх з особливостями нормальної нервово-психічної діяльності і прогнозом виникнення психічних захворювань.
В.Н. Шевкуненко і А.М. Геселевич у 1935 році визначили три крайні форми індивідуальної анатомічної мінливості будови тіла людини: доліхоморфну, мезоморфну та брахіморфну [8, 20, 25, 34].
1) доліхоморфна – довгі ноги, короткий і низький тулуб (астенік);
2) брахіморфна – короткі ноги, довгий і широкий тулуб (гіперстенік);
3) мезоморфна – середній варіант розмірів тіла (проміжний тип), є найбільш близькою до „ідеальної” людини (нормостенік).
Досліджуючи процеси росту і старіння скелета у людей з різним типом конституції було виявлено, що у людей брахіморфного типу конституції дозрівання і старіння кісток відбувається у більш ранні терміни, ніж у людей доліхоморфної тілобудови [8, 16, 34].
При визначенні соматотипа людини необхідно враховувати розвиток м’язової системи та жировідкладення, форми частин тіла (грудей, живота), тотальні розміри тіла та їх співвідношення.
Деякі зовнішні ознаки, наприклад, загальний розмір тіла може практично не залежати від структури, однак форма і структура між собою пов’язані: людина, що має схильність до повноти, як би не старалася, завжди буде мати округлі форми тіла, людина з добре розвинутою мускулатурою ніколи не буде виглядати кістлявою. Для кожної окремої тканини співвідношення між структурою і формою більш незалежні: у людини з певним відсотком кісткової тканини можуть бути довгі ноги і короткий тулуб, і навпаки, короткі ноги і довгий тулуб.
В підсумку зауважимо такі три конституційні типи: доліхоморфний, мезоморфний та брахіморфний. Ця схема частіше за інші зустрічається в практичній діяльності. Отже, ми приходимо до висновку, що конституція людини є генетично запрограмованою. З перших днів життя діти проходять багато етапів розвитку і після завершення статевого дозрівання під впливом генотипа в юнацькому кінцевому періоді розвитку формується фенотип і соматотип, або остаточна соматична статура.
|
Сайт
